Острів Россел (Єла) — найсхідніший острів архіпелагу Луїзіада, приблизно за 450 км від основної території Папуа Нової Гвінеї; його розміри — близько 35 на 10 км. Усі його мешканці, а їх близько 5000, розмовляють мовою єлі дньє (Yélî Dnye; код ISO yle; трапляються також написання Yele та Yeletnye). Спорідненості цієї мови з жодною іншою не доведено. Малколм Росс гіпотетично об’єднував її з мовою анем (Anêm) на Новій Британії, а граматика Стівена Левінсона 2022 року розглядає її як ізолят. Довколишні австронезійські мови залишили в ній сліди контактів, але спільного походження з ними не встановлено.
56 приголосних, 34 голосні
Левінсон налічує 90 смислорозрізнювальних сегментів: 56 приголосних і 34 голосні. Це не світовий рекорд: у мові таа (ǃXóõ) у Ботсвані й Намібії приголосних більше. Саму систему описав лінгвіст-місіонер Джеймс Гендерсон, чия праця Phonology and Grammar of Yele (Pacific Linguistics, 1995) до Левінсона була найповнішим описом мови. Левінсон прийняв її з незначними змінами й перевірив фонетично разом з Ієном Меддісоном.
Голосні рахуються простим множенням. Є десять якостей ротових голосних (i, ɯ, u, e, ə, o, ɛ, ɔ, æ, ɑ), і сім із них мають ще й носову пару. Кожна з цих 17 голосних може бути короткою або довгою — разом 34. Практична орфографія пише довгу голосну подвоєною, а носову позначає двокрапкою перед нею: у w:ââ «собака» — довга носова [ɑ̃ː].
Губи й передня частина язика разом
Двофокусний зімкнений перекриває ротову порожнину одразу у двох місцях. Звичайний тип — лабіовелярний, як gb і kp у мовах йоруба та еве в Західній Африці; є такі й у єлі дньє (kp, ngm). Але в ній є ще дві серії, у яких губи змикаються разом із передньою частиною язика: губно-дентальна (пишеться tp, ńm) і губно-постальвеолярна (пишеться dp, nm). У написанні губний компонент завжди стоїть другим. У книзі Ладефоґеда й Меддісона The Sounds of the World's Languages (1996), де губно-дентальну серію названо губно-альвеолярною, наведено тричленні протиставлення за цими місцями творення: /t̪͡pənə/ «легеня», /ʈ͡pənə/ «ріг», /k͡pene/ «мішок для кокосів», а серед носових — /n̪͡mo/ «птах», /ɳ͡mo/ «ми», /ŋ͡mo/ «груди».
Подібні звуки траплялися й деінде. У чадських мовах, як-от марґі в Нігерії, уважніше дослідження виявило не окремі приголосні, а сполучення на кшталт /tp/ і /db/. У деяких діалектах сетсвана є губно-постальвеолярні звуки, але чи справді вони двофокусні, досі сперечаються. Жодна інша відома мова не має систематичних губно-корональних двофокусних приголосних, а тим паче у двох корональних місцях творення.
Носовий до, носовий після
Приголосних стає ще більше, бо кожне місце творення має кілька варіантів. Є прості зімкнені, преназалізовані зімкнені, зімкнені з носовим розкриттям, у яких носовий елемент іде після змикання (dny, як у самій назві мови), а також палаталізовані й лабіалізовані форми багатьох із них. Обидва типи носових зімкнених поєднуються навіть із двофокусною артикуляцією: Ладефоґед і Меддісон наводять /ŋ͡mɡ͡bo/ «туман» і /ɳ͡mɖ͡boo/ «багато».
На мапі слово tpii «дощ» починається з губно-дентального зімкненого, а dpî «сон» — з губно-постальвеолярного. Слова «птах» (ńmê, також ńmo), «ми» (nmo) і «молоко» (ngmo, те саме слово, що й «груди») показують усі три подвійні носові поруч.