Усе починається з чотирьох слів. У вступі до свого Handbook of American Indian Languages (1911) Франц Боас навів інуїтський приклад: aput «сніг на землі», qana «сніг, що падає», piqsirpoq «поземок» і qimuqsuq «замет». Ішлося йому про корені слів, а не про те, як люди бачать світ. Англійська позначає різні форми води неспорідненими словами (lake, river, brook, rain, dew, foam), хоча могла б утворити їх від однієї основи, — і інуїтська мова робить те саме зі снігом. Боас зимував серед інуїтів Баффінової Землі в 1883–84 роках і знав цю лексику з перших рук.
Від чотирьох до сотні
У квітні 1940 року Бенджамін Лі Ворф опублікував статтю «Science and Linguistics» у журналі Массачусетського технологічного інституту Technology Review (т. 42, № 6). Він перелічив сніг, що падає, сніг на землі, сніг, злежаний до твердості льоду, мокру снігову кашу та летючий сніг, гнаний вітром, як речі, що їх ескімоська мова називає окремо, і стверджував, що англійська має для всього цього одне слово. За підрахунком пізніших критиків, так чотири корені Боаса перетворилися щонайменше на сім, а англійські slush, sleet і blizzard залишилися поза увагою. Науково-популярні книжки число й далі збільшували. 9 лютого 1984 року непідписана редакційна стаття New York Times довела його до ста.
Антропологиня Лора Мартін простежила цю історію в статті «'Eskimo Words for Snow': A Case Study in the Genesis and Decay of an Anthropological Example» (American Anthropologist 88:2, 1986). Вона показала, що кожен новий переказ посилався на попередній, а не на словник. 1989 року Джеффрі К. Пуллум доніс її висновки до ширшої аудиторії есеєм «The Great Eskimo Vocabulary Hoax» (Natural Language and Linguistic Theory 7:2), що згодом дав назву його книжці 1991 року. Пуллум стверджував, що в ескімоських мовах і в англійській приблизно однакова кількість коренів для снігу.
Що містять словники
Почасти плутанина виникає через те, що вважати словом. Інуїтські та юпікські мови полісинтетичні: до кореня нанизуються суфікси, утворюючи слова, які англійською передаються цілими реченнями. За такого визначення кількість снігових «слів» не має верхньої межі — як і для будь-якого іншого іменника. Підрахунок коренів дає значно меншу цифру. 1991 року Ентоні Вудбері переглянув словник центральноаляскинської юпікської мови Стівена Джейкобсона (1984) і знайшов 15 пов’язаних зі снігом значень, виражених приблизно 33 формами. Серед них qanuk «сніжинка», qanikcaq «сніг на землі», muruaneq «м’який глибокий сніг», nutaryuk «свіжий сніг» і qanisqineq «сніг, що плаває на воді». Його англійський порівняльний список, складений із тією ж метою, налічував 22 терміни.
На мапі показано три снігові корені, які Comparative Eskimo Dictionary (2-ге вид., 2010) реконструює для праескімоської мови: *apun «сніг на землі» (гренландське та інуктитутське aput, інупіакське apun), *qaniɣ «сніг, що падає» (лежить в основі юпікського qanikcaq) і *aniɣu «сніг, що випав» (центральносибірське юпікське анигу). Основне слово для снігу в сусідніх мовах різне, бо кожна вибрала з цього спільного набору інший корінь.
Де справжнє багатство
Те, що снігову цифру спростували, не означає, що цим мовам бракує спеціальної лексики. Антрополог Смітсонівського інституту Ігор Крупник був одним із керівників проєкту SIKU (Sea Ice Knowledge and Use, тобто знання та використання морського льоду) під час Міжнародного полярного року 2007–2008, у межах якого разом із мисливцями записали терміни для льоду й снігу приблизно в десяти інуїтських і юпікських діалектах. Як повідомив Девід Робсон у New Scientist 2012 року, нунавіцький діалект інуктитуту в Квебеку має щонайменше 53 терміни для снігу. Серед них matsaaruti — мокрий сніг, яким покривають льодом полози нарт, і pukak — кристалічний розсипчастий сніг, схожий на сіль. У центральносибірській юпікській їх близько 40. Інупіакська мова селища Вейлс на Алясці має близько 70 термінів для льоду, зокрема utuqaq — лід, що зберігається рік у рік, і auniq — лід, повний дірок.
На острові Святого Лаврентія юпікський мисливець Конрад Узева 1986 року записав майже 100 термінів морського льоду для шкільних уроків мови. 2004 року Смітсонівський інститут видав їх як ілюстрований словник у книжці Watching Ice and Weather Our Way. У томі SIKU (2010) Крупник і Людгер Мюллер-Вілле повернулися до щоденників і польових нотаток Боаса з Баффінової Землі. Вони доводили, що суперечка про містифікацію хибно прочитала Боаса: той навів чотири терміни, щоб проілюструвати граматичне положення, і ніколи не стверджував, що перелічує всю лексику. Великі словники стосуються переважно льоду й розрізняють його за віком, товщиною і тим, чи витримає він людину або човен.