Гопі (Hopílavayi) — юто-ацтецька мова, якою розмовляють у селищах гопі на трьох месах і довкола них на північному сході Аризони. За межами американського Південного Заходу її знають передусім завдяки одному реченню Бенджаміна Лі Ворфа — інженера з протипожежної безпеки страхової компанії Hartford Fire Insurance Company, який займався лінгвістикою у вільний час. У статті «Модель всесвіту американських індіанців», датованій 1936 роком і вперше опублікованій 1956-го, через п’ятнадцять років після його смерті в 1941 році, він написав, що в гопі немає слів, граматичних форм чи виразів, «які прямо вказували б на те, що ми називаємо „часом“», а також на минуле, теперішнє чи майбутнє.
Звідки Ворф брав свою гопі
Більшу частину матеріалу з гопі Ворф отримав від Ернеста Накуайоуми — носія мови із селища Торева, який жив на Мангеттені. Власна польова робота Ворфа в Аризоні звелася до однієї короткої поїздки 1938 року — до Мішонгнові на Другій месі. В есеї 1939 року «Відношення норм поведінки й мислення до мови» (опубліковано 1941-го) він додав вужче твердження про лічбу: у гопі множину й кількісні числівники вживають лише з тим, що можна побачити разом, тож проміжок часу відлічують порядковими днями — як-от коли залишаються до певного дня, — а не як кількість днів.
Відповідь Малоткі
1983 року Еккегарт Малоткі, лінгвіст німецького походження з Університету Північної Аризони, видав книжку Hopi Time: A Linguistic Analysis of the Temporal Concepts in the Hopi Language (Mouton, серія Trends in Linguistics, 20): xxii + 677 сторінок, що спираються на записи носіїв гопі. Її розділи присвячено просторовим словам, перенесеним на час; одиницям часу — від доби до року; визначенню години за положенням сонця на обрії; зорям; обрядовому календарю; таким пристосуванням, як шнури з вузлами та палички з зарубками для відліку днів до церемонії; плюралізації та квантифікації часових виразів, а також часовим часткам. Книжка починається реченням мовою гопі, яке в перекладі звучить так: «І ось тоді, наступного дня, зовсім рано-вранці, тієї години, коли люди моляться сонцю…».
Слова тут найзвичайнісінькі. На мапі є гопі qaavo «завтра» і taavok «учора». Щодо дієслова, Малоткі стверджував, що в гопі є система часів, яка розділяє майбутнє й немайбутнє: суфікс -ni позначає те, що має статися, а немаркована форма дієслова охоплює і минуле, і теперішнє. Англійська проводить межу між часами в іншому місці — між минулим і неминулим. Бернард Комрі в рецензії на книжку 1984 року визнав, що наведені дані доводять: носії гопі мають поняття часу, — але засумнівався в аналізі граматичних часів і припустив, що -ni може бути показником модальності, а не часу.
| Гопі | Переклад | Позначення |
|---|---|---|
| Momoyam piktota. | Жінки печуть / пекли пікі (тонкий хліб). | немарковане: теперішнє або минуле |
| Momoyam piktota-ni. | Жінки будуть пекти пікі. | -ni: майбутнє |
| Nu' sayti-ni. | Я усміхнуся. | -ni: майбутнє |
| Nu' as sayti-ni. | Я намагався / хотів / збирався усміхнутися; мені слід усміхнутися. | as (минуле / контрфактичне) + -ni: модальність, не майбутнє |
Що саме було спростовано
Популярна версія цієї історії — «у гопі немає поняття часу» — хибна: дані Малоткі не залишають сумнівів, що носії гопі говорять про минуле, теперішнє й майбутнє, про тривалість і дати. А от чи спростував Малоткі самого Ворфа, досі сперечаються. Джон Люсі (1996) звертає увагу на те, що Ворф узяв «час» у лапки після застереження «те, що ми називаємо», і тлумачить його так: ішлося про відсутність саме західного уявлення про час як рівномірний потік, який можна лічити. Джон Лівітт (2011) так само вважає, що Малоткі приписав Ворфові заперечення в гопі будь-якого поняття часу взагалі. За такого прочитання Малоткі заперечував ширше твердження, ніж те, яке висловив Ворф. Ліенн Гінтон (1988) критикувала Малоткі за те, що він вчитував часове значення в речення гопі через їхні англійські переклади — наприклад, коли форму зі значенням «три повторення» передають як «three times» («три рази», буквально зі словом time — «час»). Девід Динвуді (2006) дорікав Малоткі вадами методики й подання даних і описав носіїв гопі, які розрізняють традиційний, пов’язаний з обрядами час, і час за годинником та шкільний час.
Сильна і слабка відносність
Сильна версія лінгвістичної відносності — нібито мова визначає, які думки можуть виникати в її носіїв, — експериментального підтвердження не має. Слабка версія — що звичні для мови розрізнення впливають на виконання деяких завдань — його має. У дослідженні 2007 року в журналі PNAS, яке провели Джонатан Вінавер, Лера Бородицьки та їхні колеги, носії російської мови, де треба обирати між голубой (світло-синій) і синий (темно-синій), розрізняли два відтінки синього по різні боки цієї межі швидше, ніж два відтінки в межах однієї категорії. У носіїв англійської такої переваги не виявилося; до того ж вербальне інтерферувальне завдання усувало перевагу російськомовних, а просторове — ні. Ефект вимірюється частками секунди.