Кетська мова (ISO 639-3 ket) поширена вздовж середньої течії Єнісею в Красноярському краї Росії; носії, для яких вона рідна, нині залишилися лише в селищах Келлог, Сургутиха та Мадуйка. 1926 року кетська була рідною для 1225 кетів, а 1989-го — вже тільки для 537. Перепис населення Росії 2020 року, проведений 2021-го, нарахував 1088 етнічних кетів, із яких 153 зазначили, що володіють кетською. За даними польових лінгвістів, до 2024 року вільних мовців лишилося менше ніж 30. Кетській притаманні префіксальні дієслова з інкорпорацією іменника та порядок слів SOV; у ній немає ні /p/, ні /ɡ/. Описи її тонів дуже різняться: від повної відсутності тону до восьми смислорозрізнювальних тонів.
Кетська — остання жива представниця єнісейської родини. Її найближча родичка, югська мова, зникла в 1970-х роках. Коттська, аринська, ассанська та пумпокольська, якими розмовляли південніше і які відомі зі словників XVIII–XIX століть, вимерли ще раніше. До 2008 року ця родина не мала доведених родичів ніде у світі, а гіпотези про її зв’язок із бурушаскі, сино-тибетськими чи північнокавказькими мовами так і не здобули загального визнання.
Гіпотеза 2008 року
На симпозіумі в Аляскинському університеті у Фербенксі 26–27 лютого 2008 року Едвард Вайда з Університету Західного Вашингтону представив підсумки приблизно десятирічної праці. Він стверджував, що єнісейські мови споріднені з мовами на-дене: тлінгітською, вимерлою еяцькою та атабаскською родиною, що простягається від коюкон і ґвічин на Алясці до навахо й апачі на південному заході США. Його докази були переважно морфологічними. Вайда зіставив близько десяти відповідних позицій префіксів і суфіксів у дієслівних шаблонах кетської та пра-на-дене. Крім того, він запропонував понад 110 когнатних морфем і систему звукових відповідностей. Одна з них пояснює єнісейські тони: за його версією, тональні протиставлення кетської виникли з глоталізованих приголосних наприкінці складу, а в мовах на-дене такі приголосні збереглися досі.
Фахівці з на-дене Майкл Краусс, Джефф Лір і Джеймс Карі поставилися до гіпотези прихильно. Так само відгукнулися історичні лінгвісти Ерік Гемп і Джоанна Ніколс, а Бернард Комрі схвалив сам метод. У підсумковому документі симпозіуму хайда було винесено за межі родини, хоча її інколи зараховували до на-дене. Доповіді вийшли 2010 року у збірнику The Dene–Yeniseian Connection за редакцією Карі та Бена Поттера (Anthropological Papers of the University of Alaska, нова серія, вип. 5).
| Кетська | МФА | Значення |
|---|---|---|
| уль | ʊʎ | вода |
| сюль | ɕʊʎ | кров |
| боʼк | bɔʔk | вогонь |
| кеʼт | kɛʔt | людина |
| тыʼсь | tɨʔɕ | камінь |
| аʼт | aʔt | кістка |
| ӄусь | qʊɕ | один (неживе) |
| ӄак | qak | п’ять |
Заперечення
Прес-реліз симпозіуму вийшов під заголовком «Лінгвісти довели зв’язок Сибіру з Північною Америкою». Проте фахівці, які рецензували збірник 2010 року, не вважали питання розв’язаним. Лайл Кемпбелл 2011 року в International Journal of American Linguistics дійшов висновку, що цей зв’язок поки не можна визнати; у пізніших працях він і далі налаштований скептично. 2012 року Георгій Старостін розглянув матеріал у Journal of Language Relationship. Він виявив, що багато відповідностей Вайди не є регулярними в суворому порівняльно-історичному сенсі, але дійшов висновку, що від чогось у цьому зіставленні відмовлятися не варто. У відповіді в тому самому номері Вайда схарактеризував дене-єнісейську гіпотезу як припущення про спорідненість двох родин, а не як уже розроблене генеалогічне дерево.
Генетика цього питання не закриває. У більшості кетських чоловіків, які потрапили до вибірок генетичних досліджень, виявлено Y-хромосомну гаплогрупу Q, поширену також серед корінних американців. Це свідчить про спільне походження популяцій, але населення може змінити мову, тож для мовної родини це не доказ.
У який бік ішла міграція?
2014 року Марк Сіколі та Гері Голтон опублікували в PLoS ONE баєсівський філогенетичний аналіз. Вони взяли кетську, коттську, 37 мов на-дене та хайда як зовнішню групу й закодували 116 фонологічних і морфологічних ознак, із яких 90 виявилися інформативними. Моделі, що відокремлювали єнісейські мови від клади на-дене, описували дані значно гірше. На цій підставі автори обстоювали розселення з Берингії, під час якого предки кетів повернулися назад до Сибіру. 2020 року Ігор Янович заявив, що дослідження має методологічні вади: типологічних даних у ньому замало, щоб отримати дерево, яке не залежало б від апріорних припущень моделі, тож напрямок міграції з нього не випливає. Якщо гіпотеза слушна, то вона пов’язує мови, між якими величезна відстань: за точками на мапі від кетської до коюкон близько 4900 км, а до навахо — близько 8900 км.