Більшості абеток потрібна пласка поверхня. Огаму потрібне було ребро. Літери — це групи від одного до п’яти прямих штрихів, нанесених по один бік лінії, по інший її бік або просто впоперек неї, і в ортодоксальному написі такою лінією є обтесане вертикальне ребро — арис (ірл. droim, «гребінь») — стоячого каменя. У довгому тексті читають знизу вгору по лівому ребру, через вершину й униз по правому. Каталог Деміана Макмануса 1991 року налічує 382 таких пам’ятки, вирізьблених примітивною ірландською приблизно між IV та VI століттями н. е.
У системі 20 літер у чотирьох групах по п’ять, і кожна група (aicme) названа за своєю першою літерою: група B (aicme beithe), група H, група M та група A. Від одного до п’яти штрихів по один бік стрижневої лінії дають b, l, v/f, s, n; ті самі штрихи по інший бік дають h, d, t, c, q; штрихи, нанесені навскіс упоперек, дають m, g, ng, z, r; а карби на самій лінії — це голосні a, o, u, e, i. Сама назва абетки, beith-luis-nin, — це просто нанизані разом її перші літери, так само як ми кажемо «ей-бі-сі». П’ять додаткових знаків, forfeda, додали пізніше, здебільшого на сторінці, а не на камені, тож усього їх 25.
Прізвисько «деревна абетка» походить від назв літер — beith береза, dair дуб, sail верба, coll ліщина, — витлумачених як дерева й кущі в підручнику середньовічних книжників, Auraicept na nÉces, та зображених на аркуші 170r «Книги з Баллімота» (1390). Цей ботанічний шар — пізніше навчальне пристосування; каменярі жодних дерев не лишили. Середньовічна традиція приписувала винахід Огмі, богові, якого «Трактат про огам» (Ogam Tract) описує як вправного в мовленні та поезії, або, за суперницьким переказом, скіфському цареві Фенію Фарсі після падіння Вавилона.
А фіксують ортодоксальні камені насправді імена й походження. Надгробок подає ім’я померлого в родовому відмінку, далі MAQI / MAQQI («сина»), потім батька; AVI — це «внука», а MUCOI — «роду». Камінь Бернем-Іст у графстві Керрі (CIIC 175) читається MAQQI-ERCCIA MAQQI MUCOI DOVINIA — (камінь) Маккі-Еркіа, сина племені Довінії. Розподіл нерівномірний: понад 300 каменів в Ірландії, з них 121 у Керрі та 81 у Корку — на ці два графства Манстера припадає близько 60% ірландських каменів, — а далі їх число спадає дугою через Ірландське море: приблизно 40 в Уельсі та близько 30 у Шотландії.
Написи короткі, повторювані й датовані, тож вони надійно показують мову саме перед тим, як вона різко змінилася. Примітивна ірландська ще виписувала повністю ті закінчення, які давньоірландська проковтне в період приблизно від 500 року н. е. до середини VI століття, коли відпали спершу ненаголошені кінцеві, а потім внутрішні склади. Родовий відмінок слова «поет» на камені — velitas, а в давньоірландській — filed; народ, що зветься Corcu Duibne, постає як Dovinias. Ленстерський король V століття, відомий у пізніших анналах як Mac Caírthinn Uí Enechglaiss, стоїть на своєму камені як MAQI CAIRATINI AVI INEQAGLAS — по чотири склади в кожному імені, які давньоірландська згодом скоротила до двох у Caírthinn і трьох в Enechglaiss.
Цю зміну видно вже в самому корпусі. Камінь церкви Ратасс у Керрі, поставлений у VI столітті, читається ANM SILLANN MAQ VATTILLOGG — «ім’я Сілана, сина Файтлоги», — де старе MAQI вже втратило голосну, перетворившись на MAQ, а речення відкривається словом anm, ірландським словом, а не голим родовим відмінком. Проєкт «Ogham in 3D» лазерно сканує збережені камені один за одним, і нові досі виринають у польових огорожах та на церковних подвір’ях, тож число 382 — це нижня межа, а не підсумок.
| Огам | Транслітерація | Значення |
|---|---|---|
| ᚛ᚋᚐᚊᚔ᚜ | MAQI | сина |
| ᚛ᚋᚐᚊᚊᚔ᚜ | MAQQI | сина |
| ᚛ᚐᚃᚔ᚜ | AVI | внука |
| ᚛ᚋᚒᚉᚑᚔ᚜ | MUCOI | роду |
| ᚛ᚋᚐᚊ᚜ | MAQ | син (камінь Ратасс, VI ст.: голосний уже втрачено) |
| Група | Огам | Звукові значення | Штрихи |
|---|---|---|---|
| група B | ᚁ ᚂ ᚃ ᚄ ᚅ | b l v/f s n | 1–5 по один бік лінії |
| група H | ᚆ ᚇ ᚈ ᚉ ᚊ | h d t c q | 1–5 по інший бік |
| група M | ᚋ ᚌ ᚍ ᚎ ᚏ | m g ng z r | 1–5 навскіс упоперек лінії |
| група A | ᚐ ᚑ ᚒ ᚓ ᚔ | a o u e i | 1–5 карбів на лінії |