Корнська мова (Kernewek) — бритська кельтська мова, близька родичка валлійської та бретонської. Колись нею говорили по всьому Корнволлу, але до 1700 року вона відступила до рибальських і хліборобських парафій крайнього заходу — довкола затоки Маунтс-Бей і півострова Пенвіт. Зазвичай розповідають, що вона скінчилася на одній людині й в один день: на Дороті «Доллі» Пентріт, торговці рибою з Маусгола, яку охрестили 16 травня 1692 року і яка померла в грудні 1777 року.
Доллі Пентріт і ті, хто жив після неї
Ця історія починається з антиквара Дейнса Баррінгтона. 1768 року він вирушив шукати людей, які говорили корнською, знайшов Пентріт у Маусголі, а 1775 року розповів про свої пошуки в журналі Товариства антикварів Archaeologia у статті під назвою «Про вимирання корнської мови». 1860 року принц Луї Люсьєн Бонапарт, небіж Наполеона і збирач діалектів, та Джон Гаррет, вікарій Пола, вмурували в цвинтарну огорожу в Полі пам’ятний камінь. На ньому сказано, що вона, «як кажуть, була останньою людиною, яка розмовляла давньою корнською».
Проте «останньою носійкою» в прямому сенсі вона, судячи з усього, не була. Пентріт не була одномовною: з розповіді самого Баррінгтона видно, що вона розмовляла англійською, а 1797 року рибалка з Маусгола сказав історикові Річарду Полвілу, що «і Доллі, і він сам уміли говорити англійською». Останньою відомою людиною, яка говорила тільки корнською, була Честен Маршант із Гвітіана, що померла 1676 року, — ціле століття перед тим. Не була Пентріт і останньою, хто вільно володів мовою. 3 липня 1776 року Вільям Бодінар, рибалка з Маусгола, написав листа корнською з англійським перекладом, і Баррінгтон опублікував його в Archaeologia 1779 року. У листі Бодінар писав, що в його містечку ще четверо-п’ятеро людей можуть говорити корнською і всім їм близько вісімдесяти років. Баррінгтон чув також про Джона Нанкарроу з Маразіона, якому 1779 року було 40 років і який говорив цією мовою. У XIX столітті уривки мови ще передавалися з уст в уста: Джон Дейві з Босведнака в парафії Зеннор, який помер 1891 року, декламував віршик Cranken Rhyme, проте наскільки добре він насправді знав корнську, досі сперечаються. Мова, від якої не лишилося звукозаписів, не зникає в один день. Смерть Пентріт — дата, на якій зупинилася легенда, а не дата смерті останнього носія.
Довідник Дженнера
Відродження мови веде відлік від Генрі Дженнера (1848–1934) та його книжки A Handbook of the Cornish Language, chiefly in its latest stages, виданої в Лондоні Девідом Наттом 1904 року. Дженнер писав, що Пентріт «загалом, але помилково, вважають останньою людиною, яка говорила цією мовою», і будував свою граматику на корнській мові XVII–XVIII століть. У передмові він запитував: «Навіщо корнволльцям вивчати корнську? Грошей вона не приносить, практичної користі від неї немає, а література бідна й не вирізняється ні особливою оригінальністю, ні цінністю. Питання слушне, а відповідь проста. Бо вони корнволльці».
Чотири орфографії: а потім одна
Наступник Дженнера Роберт Мортон Ненс зазирнув іще глибше в минуле. Його Unified Cornish 1929 року спирався на середньокорнську мову середньовічних релігійних містерій і правив за стандарт більшу частину століття. 1986 року Кен Джордж опублікував дослідження корнської вимови й на його основі розробив Kernewek Kemmyn («спільна корнська») — орфографію, у якій кожен звук пишеться лише одним способом. Рада з корнської мови ухвалила її 1987 року. Modern Cornish Річарда Гендалла повернувся до пізньокорнської мови, на яку спирався Дженнер. У книжці Cornish Today 1995 року Ніколас Вільямс розкритикував Kemmyn і запропонував Unified Cornish Revised. Так одна невелика спільнота носіїв опинилася з чотирма орфографіями.
Домовитися змусило офіційне визнання. 2002 року Велика Британія визнала корнську мову в межах частини II Європейської хартії регіональних мов або мов меншин, а 2005 року було створено Партнерство з корнської мови, яке розпоряджалося державними коштами на її підтримку, — і для шкіл та вивісок знадобилася єдина орфографія. Після двох років перемовин у травні 2008 року погодили Стандартну письмову форму (Standard Written Form), а в червні 2009 року її ухвалив Горсед Керноу. Давніші системи й далі вживаються поряд із нею. Слова на мапі — як-от tas «батько», dowr «вода» і chi «дім» — стоять поруч зі своїми валлійськими та бретонськими відповідниками: tad, dŵr/dour і tŷ/ti.
| Орфографія | «корнська мова» | «дім» | «сир» |
|---|---|---|---|
| Unified Cornish (1929) | Kernewek | chȳ | kēs |
| Kernewek Kemmyn (1987) | Kernewek | chi | keus |
| Modern Cornish (Гендалл) | Kernûak | choy, chi, chy | keaz |
| Unified Cornish Revised (1995) | Kernowek | chȳ | cues |
| Стандартна письмова форма (2008) | Kernewek, Kernowek | chi, chei | keus |
Поза списком вимерлих
У лютому 2009 року Атлас мов світу, що перебувають під загрозою зникнення ЮНЕСКО зарахував корнську мову до вимерлих. Партнерство з корнської мови висловило заперечення, і в грудневому виданні Атласу 2010 року корнську перенесли до категорії «під критичною загрозою». Перепис 2011 року в Англії та Уельсі зафіксував 557 осіб, які назвали корнську своєю основною мовою, з них 464 — у Корнволлі. Перепис 2021 року нарахував 567 осіб, з них 471 — у Корнволлі. Питання перепису стосується лише основної мови, тож ті, хто більшу частину дня говорить англійською, до цих цифр не потрапляють.