Abdullah — це вислів із двох слів, стиснутий в одне ім’я. Арабське ʿabd (عبد) означає «раб», або той, хто поклоняється Богові; Allāh — Бог. Разом виходить ʿAbd Allāh, «раб Божий». Серед мусульман це ім’я поширене, бо смирення перед Богом — одна з головних цінностей ісламу.
Воно старше за іслам. Батька пророка Мухаммада вже звали Абдуллою, а що він помер до народження сина, то ім’я явно побутувало в доісламській Аравії. У статті на мапі зазначено також, що один хадис називає ʿAbdullāh та ʿAbd al-Raḥmān найлюбішими Богові іменами.
Урок граматики в одному імені
Погляньте на середину слова. На письмі ʿabd і Allāh — два слова, а u в Abdullah узялося з граматики. Класична арабська позначає підмет закінченням -u: ʿabdu. Потім перше a в Allāh випадає, і ʿabdu + Allāh зливається в ʿAbdullāh. Тож найзвичайніше ім’я зберігає відмінкове закінчення, яке розмовна арабська давно втратила.
Abdullahi, Abdala, 阿卜杜拉
У перській той самий голосний звучить як o: Abdollah. Турецька, урду, індонезійська й малайська пишуть Abdullah. У Магрибі маємо Abdallah і Abdellah, з іншими голосними на тому самому місці. Боснійці пишуть Abdulah з одним l.
Що далі ім’я мандрує, то більше пристосовується до місцевих звуків. У Нігерії воно зазвичай закінчується на голосний: Abdullahi — поширена форма в гауса. У суахілі є Abdala. Китайською пишуть 阿卜杜拉 (Ābǔdùlā), чотирма ієрогліфами, узятими лише задля звучання.
Раб чого?
Allāh — лише одна з багатьох можливих других половин. Після ʿabd найчастіше йде одне з імен Бога з Корану, тож Abdul Rahman — це «раб Милостивого». Звідси пастка: Abdul означає «раб такого-то», і фраза зависає в повітрі. Арабським письмом воно не трапляється окремо як чоловіче ім’я, хоча поза арабомовними суспільствами його часом уживають як повне ім’я. Авул Пакір Джайнулабдін Абдул Калам, 11-й президент Індії, носив його посередині свого імені.
Ця ідея не лише мусульманська. В івриті той самий зразок дають Obadiah та Abdiel, а саме арабське ім’я трапляється в євреїв-мізрахі та сефардів, особливо іракських і сирійських.