Від Елішеви до Елісабет
У Книзі Вихід 6:23 Аарон бере за дружину Елішеву (אֱלִישֶׁבַע, Elišévaʿ), дочку Амінадава. Ім’я поєднує ʾēlî «мій Бог» і šebaʿ «клятва» й зазвичай перекладається як «мій Бог — клятва». Грецька Септуагінта записала його як Elisabeth (Ἐλισάβεθ). У грецькій не було звука sh, тому š стало s, кінцевий єврейський ʿ зник, а ім’я отримало на кінці -th, якого в івриті немає. У Євангелії від Луки 1:5 те саме ім’я, у написанні Ἐλισάβετ, має мати Івана Хрестителя. Усі християнські форми на мапі походять від цієї новозавітної Елісабет, а клітинка івриту показує оригінал.
Східні та центральноєвропейські форми
За візантійських часів грецьку β вимовляли як [v] — так само, як і досі в новогрецькому Ελισάβετ (Elisávet). Церковнослов’янська мова перейняла ім’я саме з цим v: у Євангелії від Луки — Елисавет, а в церковному календарі — Елисавета (Yelisaveta), із жіночим закінченням -a. Світська російська має z замість s: Елизавета (Yelizaveta) — саме ця форма показана на мапі. Найвідоміша її носійка — імператриця Єлизавета Петрівна, яка правила Росією з 1741 по 1762 рік. Вірменською — Եղիսաբեթ (Yeghisabet).
Далі на захід три сусідні мови скоротили ім’я схожим чином. Польське Elżbieta, чеське Alžběta й угорське Erzsébet однаково втрачають голосний після першого l і однаково перетворюють s на звук «ж» ([ʒ], у польській [ʐ]), що пишеться ż, ž і zs. До того ж в угорській на місці l стоїть r. У цьому регіоні ім’я пов’язували зі святою Єлизаветою Угорською (1207–1231), дочкою короля Андрія II, канонізованою 1235 року.
Ізабела: окситанський обхід
Ізабелу (Isabel) зазвичай називають іспанською формою Єлизавети. Проте Dictionary of Medieval Names from European Sources («Словник середньовічних імен за європейськими джерелами») виводить її натомість зі старопровансальського (окситанського) Elisabel, а найдавніші записи цього імені походять із Франції: латинське Isabel в описі маєтностей абатства Сен-Жермен-де-Пре, бл. 823 року, та Ysabel у Клерво 1135 року. Перший іберійський запис у тому самому словнику — латинське Isabel 1487 року. Ця дата відбиває вибірку словника, а не перше вживання: Ізабела Арагонська, королева Португалії, померла 1336 року. Утрату першого складу зазвичай пояснюють тим, що мовці сприйняли El- як романський артикль el і відкинули його. Перехід від -beth до -bel загальноприйнятого пояснення не має. Одна з гіпотез пов’язує його з романським bel, bella «гарний».
Королеви з обох боків
Династичні шлюби приносили ім’я до нових країн. Ізабела Ангулемська 1200 року вийшла заміж за англійського короля Іоанна, а Ізабела Французька 1308 року — за Едуарда II. У тому самому словнику англійські записи Isabel трапляються з 1189 року, а Elizabeth — з 1279–80 років. Що це одне ім’я, ще пам’ятали: в Англії XVI століття ту саму жінку могли записати під обома іменами, а аж до XVII століття Isabel іноді вживали як пестливу форму Elizabeth. На сході Забел — вірменська форма імені Ізабела — була королевою Кілікійської Вірменії з 1219 по 1252 рік. Ізабела I Кастильська (1451–1504) стала королевою 1474 року, а друга Ізабела, Ізабела II, правила Іспанією з 1833 по 1868 рік.
В Англії Єлизавета (Elizabeth) — популярне ім’я від часів правління Єлизавети I (1558–1603). Друга королева з цим ім’ям, Єлизавета II, правила з 1952 по 2022 рік.
Імена-сестри на мапі
В Іспанії, Мексиці та Португалії вживають Isabel, у Бразилії — Isabela. В інших країнах обидві форми побутують як окремі імена. У Франції — Élisabeth та ім’я-сестра Isabelle, в Італії — Elisabetta та Isabella, у Румунії — Elisabeta та Isabela, на Філіппінах — Elizabeth та Isabel. Переклади Біблії зберегли давніший обрис імені, що спирається на грецьку. Корейське 엘리사벳 (Ellisabet) прийшло з Біблії, а 엘리자베스 — пізніше запозичення з англійської. Арабське أليصابات (Alīṣābāt) — ім’я дружини Захарії в арабських Бібліях і рідкісне християнське особове ім’я.