Огляд Вікіпедії на цю тему починається з прямого твердження: жодна європейська країна не має в інших мовах таких різних назв, як Німеччина. Німці називають її Deutschland, французи — Allemagne, поляки — Niemcy, фіни — Saksa, литовці — Vokietija, а англійці вживають римське слово, яким самі німці не користуються. Мапа ділить ці назви на шість родин, і за кожною стоїть своя перша зустріч.
Слово народу
Власна назва німців стоїть осторонь: вона не вказує ні на місце, ні на плем’я. Deutschland сягає давньоверхньонімецького diutisc, «народний». Спершу це була назва мови. Серед франків одні говорили латиною, інші — ні, і слово theodisc, від theoda, «народ», із латинським суфіксом, позначало народну мову. Мешканці теперішньої Німеччини призвичаювалися до нього повільно і стали так називати себе приблизно з X століття. Його взяли й північні сусіди: нідерландське Duitsland, шведське й данське Tyskland, ісландське Þýskaland. Воно дійшло й далеко на схід: китайське 德国 (tɤ˧˥ kwo˧˥) передає німецьке слово, японське ドイツ (doitsɯ) — нідерландське, а корейське 독일 (toɡil) — це корейське читання ієрогліфів 獨逸, якими назву колись писали японці. На мапі цій родині належать 118 клітинок.
Рим і прикордонне плем’я
Найбільша група, 201 клітинка, зберігає латинське Germania. Книжку під такою назвою написав Тацит, і слово означало просто землі за римським кордоном. Італійське Germania, російське Германия (ɡʲɪrˈmanʲɪjə), грузинське გერმანია (ɡermania), вірменське Գերմանիա (ɡeɾˈmɑniɑ) та ірландське an Ghearmáin сягають його, як і англійське Germany. Італійці добре показують, як вільно можна поводитися з цими назвами: країну вони звуть Germania, а її мешканців — tedeschi, словом, спорідненим із Deutsch.
Франція дивилася на плем’я за Рейном. На цьому кордоні жили алемани, і Allemagne — це просто їхнє ім’я, що стало назвою країни. Воно поширилося на іспанське Alemania, португальське Alemanha, валлійське Yr Almaen, а потім, далеко від усякого Рейну, на арабське ألمانيا (ʔalmaːnijaː) й турецьке Almanya. Разом 144 клітинки на одне плем’я.
Німі
Слов’яни назвали німців за ознакою. Праслов’янське *němьcь означало приблизно «німий»: той, хто не вміє говорити як слід, тобто чужинець, який не знає слов’янської мови. Цю лінію продовжують польське Niemcy, чеське Německo і словацьке Nemecko, а в угорській є Németország. Форму цього слова, nemçe, знала й османська турецька: так називали австрійські землі Священної Римської імперії. Родина невелика, лише 17 клітинок, зате виразна: німець тут той, хто не може говорити. Наша Німеччина звідти ж.
Дві менші групи завдячують випадковостям географії. Фінське Saksa й естонське Saksamaa називають саксів, тих німців, із якими фіни зустрічалися передусім. Литовське Vokietija й латиське Vācija стоять окремо. Їхнє походження неясне, хоча є припущення про корінь зі значенням «ті, хто говорить голосно» або «ті, хто незрозуміло кричить», і тоді вони близькі за духом до слов’ян.
У підсумку в мапи немає центру. Висновок Вікіпедії такий: назви зазвичай зберігають пам’ять про перші зустрічі. Фіни зустріли саксів, французи зіткнулися з алеманами. Кожен сусід мав справу зі своєю групою німців задовго до появи німецької держави, якій треба було ім’я, і всі назви в цьому списку старші за країну.
Клітинка — це запис однієї мови чи діалекту на мапі.