Петро спершу був прізвиськом рибалки, якого звали Симон. У Євангелії від Івана Ісус каже йому, що він зватиметься Кифа, і текст пояснює: це означає «камінь» (Іван 1:42). Кифа — арамейське Kēfā у грецькому написанні. Грецька ще й переклала це слово: Pétros (Πέτρος), і саме цей переклад нині займає 29 клітинок мапи. Майже всі біблійні імена переходили до інших мов за звучанням, а це — за змістом.
Гра слів, якій потрібна грецька
У Новому Завіті збереглися обидві форми. Павло частіше пише Кифа (Послання до галатів 2:9 називає Якова, Кифу та Івана), а Євангелія кажуть Петро. Перекладене й неперекладене ім’я стоять поруч в одній книзі.
Завдяки перекладу стала можливою гра слів. У Євангелії від Матвія 16:18 Ісус каже, що він Петро і на цій скелі Він збудує Свою Церкву. Грецькою це Pétros і pétra, тож слухач одразу чує співзвуччя; українською «Петро» і «скеля» нічим не пов’язані. Французька зберігає гру цілком: tu es Pierre, et que sur cette pierre, бо Pierre-людина і pierre-камінь — одне слово. В іспанській поруч стоять Pedro і piedra, але переклад Рейна-Валера 1960 року пише roca.
Одне латинське слово, три звукові закони
Латинське Petrus далі зазнало звичайних звукових змін кожної романської мови. Французька втратила t перед r, так само як pater стало père. Іспанська й португальська послабили його: Pedro. Італійська зберегла приголосний і розщепила голосний: Pietro. Румунська на далекому сході лишилася найближчою до латини: Petru. Ніхто цього не вирішував: ім’я просто змінювалося, як будь-яке інше слово.
На північ і схід
На півночі ім’я коротшає. У шведській є Petter і коротке Per, у норвезькій Peder, у нідерландській Pieter, у побуті Piet, у фінській Petteri та Pekka. Слов’янські форми ближчі до латини: польське Piotr, чеське Petr, українське Петро і російське Пётр (Пьотр), удома Петя. Цар Петро I заснував нове місто 27 травня 1703 року й назвав його на честь апостола, а не себе. Тож Санкт-Петербург — теж місто на ім’я Камінь.
Немає p — не біда
Мови без потрібних звуків складали ім’я заново. В арабській немає p, тому християни арабського світу кажуть Buṭrus (بطرس), а грецьке закінчення -os дожило як -us. Амхарське Ṗeṭros (ጴጥሮስ) пише обидва приголосні еєктивними знаками. Корейські католики кажуть Bedeuro (베드로): голосний розбиває сполуку tr, якої корейська не допускає. В’єтнамські католики кажуть Phêrô.
Жіноче ім’я Петра замикає коло. Воно утворене від чоловічого, а пишеться так само, як грецьке загальне pétra «скеля» — друга половина гри слів у Матвія.
Клітинка — це запис однієї мови чи діалекту на карті.