Грецьке ім’я, яке поширив святий
Грецьке Νικόλαος (Nikólaos) поєднує níkē «перемога» і laós «народ». Ім’я старше за свою християнську славу: Ніколай Дамаський писав історичні твори при дворі Ірода в I столітті до н. е., а Діяння апостолів 6:5 називають Миколая Антіохійця серед семи дияконів. Та Європою воно поширилося слідом за однією людиною: Миколаєм, єпископом Мир Лікійських, неподалік нинішнього Демре в турецькій провінції Анталія; традиційні дати його життя — 270–343. Жодного тексту, написаного ним чи про нього за його життя, не збереглося. Найдавніше повне Житіє, укладене Михаїлом Архимандритом, датується початком IX століття, і саме воно — перше джерело легенди про дарунки: золото, таємно кинуте у вікно, щоб три доньки бідняка мали посаг. 1087 року моряки з Барі перевезли більшу частину його мощей до Південної Італії, куди вони прибули 9 травня.
Один святий — багато місцевих імен
Ім’я поширювалося разом із шануванням святого, тож його грудневий образ скрізь носить місцеву форму імені. На мапі грецький оригінал Νικόλαος стоїть поряд із формами латинського походження: Nicolas (французька), Nicolás (іспанська), Nicolau (португальська), Niccolò (італійська) і Nicolae (румунська), а також Nikola в хорватській, ნიკოლოზ (Nikoloz) у грузинській і Նիկոլ (Nikol) у вірменській. Далі на північ і схід змінюється перший приголосний: російська зберігає Николай (Nikolai), але українська має Микола (Mykola), польська — Mikołaj, чеська — Mikuláš, угорська — Miklós. У чеській ім’я і звичай — одне слово: увечері 5 грудня Мікулаш приходить до дітей разом з ангелом і чортом. У Польщі подарунки приносить Święty Mikołaj, «святий Миколай».
Короткі форми: з кінця, з початку чи із середини
Багато коротких форм відкидають початок імені. Німецьке Nikolaus дає Klaus, нідерландське Nicolaas — Klaas; данське Niels і шведське Nils — середньовічні скорочення латинського Nicolaus, тоді як у шведській клітинці на мапі стоїть повніша форма Niklas. Інші короткі форми, навпаки, зберігають початок: англійське Nick, грецьке Nikos. Російське Коля побудоване на середньому складі. Нідерландський святий Sint Nicolaas перетворився на Sinterklaas унаслідок такого самого стирання.
Від Сінтерклааса до Санта-Клауса
Англійське ім’я вперше зафіксоване в Нью-Йорку. У грудні 1773 року New-York Gazette and the Weekly Mercury і Rivington's New-York Gazetteer повідомили, що річницю святого Миколая, «інакше званого St. A Claus», відзначили в Протестант-холі. У номері Salmagundi за 1808 рік — часопису, який Вашингтон Ірвінг писав разом із братом Вільямом і Джеймсом Кірком Полдінгом, — згадано «славетного святого Миколая, в простонародді званого Santaclaus». Історія Нью-Йорка Ірвінга 1809 року, подана як праця голландського історика Дідріха Нікербокера, робить святого Миколая покровителем голландського Нового Амстердама. У грудні 1810 року Нью-Йоркське історичне товариство, яке Джон Пінтард заснував 1804 року, вперше влаштувало святкову вечерю на річницю святого Миколая, і Пінтард оплатив друкований аркуш із гравюрою святого.
Науковці сперечаються, хто вигадав нью-йоркський образ. Чарльз В. Джонс у статті «Knickerbocker Santa Claus» (1954) майже не знайшов слідів свята святого Миколая в документах голландської колонії й приписав створення образу колу Ірвінга; цей погляд став загальноприйнятим. Том А. Джерман (2022) зауважує, що у виданні Історії Ірвінга 1809 року святого Миколая згадано шістнадцять разів — лише як святого покровителя і жодного разу як Санта-Клауса, — а епізоди з дарунками вперше з’являються у виданні 1812 року. Тож він датує постання Санта-Клауса 1821–1823 роками й пов’язує його з двома текстами, про які йдеться нижче.
Північні олені вперше з’являються 1821 року в The Children's Friend — восьмисторінковій книжечці, яку видав у Нью-Йорку Вільям Б. Ґіллі; там «Santeclaus» править одним-єдиним оленем. 23 грудня 1823 року газета Troy Sentinel без імені автора надрукувала «Account of a Visit from St. Nicholas». Клемент Кларк Мур включив цей вірш до своєї збірки Poems 1844 року; нащадки Генрі Лівінгстона-молодшого заперечували його авторство, а Дон Фостер 2000 року виклав аргументи на користь Лівінгстона. Вірш називає гостя St. Nicholas і St. Nick, але ніколи — Santa Claus. Двох останніх оленів у ньому звали Dunder і Blixem — від нідерландських donder «грім» і bliksem «блискавка»; пізніші видання змінили їх на Donder і Blitzen.
Червоний костюм з’явився раніше за Coca-Cola
Томас Наст малював Санта-Клауса для Harper's Weekly починаючи з номера від 3 січня 1863 року, і приблизно за тридцять років пальто його Санти зі світло-коричневого стало червоним. Червоно-білі Санти з’являлися на обкладинках Puck на початку 1900-х. Санта Геддона Сандблома для Coca-Cola вперше з’явився в The Saturday Evening Post 1931 року, а останню свою версію для компанії Сандблом написав 1964-го. Сторінка історії самої компанії стверджує, що Санта вбирався в червоне ще до того, як його намалював Сандблом. Реклама закріпила один варіант обличчя й постаті, але червоним Санта був і до неї.