🔔 Великий зсув голосних: чому англійська «i» читається як /aɪ/

Приблизно між 1400 і 1700 роками всі довгі голосні південної англійської зсунулися: bite /biːt/ стало /baɪt/, house /huːs/ — /haʊs/, name /naːm/ — /neɪm/. А написання лишилося, як було.

Коли 1400 року помер Чосер, лондонець вимовляв bite як /biːtə/, house як /huːs/, name як /naːmə/, а boot як /boːt/. Літери тут читаються так само, як у латині, а також у сучасній німецькій та італійській. Приблизно до 1700 року всі ці довгі голосні змістилися: /iː/ та /uː/ перетворилися на дифтонги, а голосні під ними піднялися кожна на щабель. Данський мовознавець Отто Єсперсен 1909 року назвав цю низку змін Великим зсувом голосних (Great Vowel Shift) у першій частині праці A Modern English Grammar on Historical Principles і накреслив першу його схему.

Сім довгих голосних

Високі голосні не перескочили одразу до /aɪ/ та /aʊ/. Роджер Ласс реконструює послідовність /iː/ → /ei/ → /ɛi/ → /əi/ → /aɪ/, що почалася близько 1500 року, спираючись на описи реформаторів правопису й граматистів XVI–XVII століть, починаючи з An Orthographie Джона Гарта 1569 року. У рядку ранньої новоанглійської на мапі five записано як /fəiv/, а wine — як /wəin/: це проміжна стадія шекспірівських часів. Meet і meat залишалися різними впродовж усього зсуву й злилися лише згодом; great, break і steak зберегли давнішу вимову й тепер римуються з mate.

⚖️ Простежити «five» від давньоанглійської до сьогодні
МоваСім’яНосіїП'ятьВодаОдин
ДавньоанглійськаіндоєвропейськаІсторична (як рідна зникла близько 1100 р.; вивчається з літургійною та академічною метою)fīf/fiːf/wæter/ˈwæter/ān/ɑːn/
Середньоанглійськаіндоєвропейська (германська, західна)Вимерлаfyve/ˈfiːvə/water/ˈwatər/oon/oːn/
Ранньоновоанглійськаіндоєвропейська (Германська, західний, англські мови)Історична (1500–1700)fiue/fəiv/water/ˈwætər/one/oːn/
АнглійськаГерманська~380 млн носіїв + ~1,5 млрд загалом (разом із тими, хто володіє нею як другою)five/faɪv/water/ˈwɔːtə/one/wʌn/
⚖️ Порівняти «house» в англійській, скотс, джорді, німецькій і нідерландській
МоваСім’яНосіїДімВодаОдин
АнглійськаГерманська~380 млн носіїв + ~1,5 млрд загалом (разом із тими, хто володіє нею як другою)house/haʊs/water/ˈwɔːtə/one/wʌn/
СкотсГерманська~1,5 млнhoose/huːs/watter/ˈwɑtər/ane/en/
Джордііндоєвропейська (західний Германська, англійська)~1,1 млн (Тайнсайд)house/huːs/water/ˈwɔːtɐ/one/wʊn/
НімецькаГерманська~130 млнHaus/haʊ̯s/Wasser/ˈvasɐ/eins/aɪ̯ns/
НідерландськаГерманська~25 млнhuis/ɦœy̯s/water/ˈʋaːtər/een/eːn/
⚖️ Порівняти «name» в англійській, німецькій і нідерландській
МоваСім’яНосіїІм'яВодаОдин
АнглійськаГерманська~380 млн носіїв + ~1,5 млрд загалом (разом із тими, хто володіє нею як другою)name/neɪm/water/ˈwɔːtə/one/wʌn/
НімецькаГерманська~130 млнName/ˈnaːmə/Wasser/ˈvasɐ/eins/aɪ̯ns/
НідерландськаГерманська~25 млнnaam/naːm/water/ˈʋaːtər/een/eːn/

Правопис залишився позаду

Англійський правопис усталювався в ті самі століття. Вільям Кекстон заснував першу в Англії друкарню у Вестмінстері 1476 року, і друкарі зберігали написання, що сягали середньоанглійської вимови. Ось чому i в bite позначає /aɪ/, а a в name — /eɪ/. Змістилися й назви літер: літера A в середньоанглійській називалася /aː/, а тепер /eɪ/; E перейшла від /eː/ до /iː/, I — від /iː/ до /aɪ/.

Не єдиний і не скрізь

Високі голосні розпалися не лише в англійській. Німецька дифтонгізувала /iː/ та /uː/ дещо раніше — середньоверхньонімецькі bīzen і hūs стали beißen і Haus, — а нідерландська з тих самих германських довгих голосних утворила wijn і huis (huis — через давніше переднє /yː/). Проте німецька узгодила свій правопис із вимовою і не підняла середніх і низьких голосних: німецьке Name досі звучить /ˈnaːmə/, нідерландське naam — /naːm/, тоді як англійське — /neɪm/.

А на північ зсув не дійшов. У північних середньоанглійських говірках і в скотс /oː/ просунулося вперед ще до початку зсуву, тож позаду /uː/ не було голосного, що піднімався б, і /uː/ збереглося. На мапі hoose у скотс і house у джорді обидва записано як /huːs/, а muin /mɪn/ «місяць» і tuith /tɪθ/ «зуб» у скотс продовжують той давніший передній голосний.

Чи була це одна подія, досі сперечаються. За моделлю ланцюга виштовхування (push chain) /eː/ та /oː/ піднялися й витіснили високі голосні; за моделлю ланцюга втягування (drag chain) /iː/ та /uː/ спершу дифтонгізувалися й звільнили місце позаду. Роберт Стоквелл і Донка Мінкова в розділі 1988 року у збірнику Luick Revisited доводили, що ці зміни структурно незалежні й розтягнуті на надто довгий період, щоб вважатися одним ланцюгом. Безперечний лише результат: сім довгих голосних чосерівського Лондона стали голосними слів bite, house, meet, boot, sea, name і stone.

Джерела

Ще за темою

Див. також: Статті · Word Map — 168 основних слів · Han Map — Читання ханьських ієрогліфів

Відкрити інтерактивну карту: Word Map · Han Map · Name Map · Time Map · Word Order · Tree

Частина LangMap — проєкту візуалізації мов. Це статичне, індексоване резюме; інтерактивні карти пропонують аудіо вимови, фільтри та вигляд глобуса.

Автор Heuron Inc. · GitHub · cho@heuron.com · Головна LangMap