1 травня 2004 року, коли Мальта вступила до Європейського Союзу, мальтійська стала офіційною мовою ЄС. Це єдина семітська мова з таким статусом і єдина семітська мова, стандартна форма якої пишеться латинкою. Абетка має 30 літер, серед них ċ, ġ, ħ, ż, диграф għ та ie. Сучасний правопис 1924 року встановила Għaqda tal-Kittieba tal-Malti — Асоціація мальтійських письменників. 1934 року мальтійська замінила італійську як офіційну мову колонії поряд з англійською, а конституція 1964 року, ухвалена зі здобуттям незалежності, проголосила її національною мовою.
| Літера | Звук | Приклад | Значення |
|---|---|---|---|
| ċ | [tʃ] | ċikkulata [tʃɪkkuˈlaːta] | шоколад |
| ġ | [dʒ] | ġdid [dʒdiːt] | новий |
| ħ | [ħ] | ħamsa [ˈħamsa] | п’ять |
| għ | здебільшого німа (подовжує голосний) | għajn [ajn] | око |
| q | [ʔ] | qalb [ʔalp] | серце |
| x | [ʃ] | xemx [ʃɛmʃ] | сонце |
| ż | [z] | żiemel [ˈzɪːmɛl] | кінь |
| z | [ts] | zokkor [ˈtsɔkkɔr] | цукор |
| ie | [ɪː] | ktieb [ktɪːp] | книжка |
Арабська основа
870 року Мальту захопив емірат Аґлабідів в Іфрикії. Історик Джозеф Брінкат, спираючись на географа аль-Хім’ярі, датує нове заселення острова вихідцями із Сицилії приблизно 1048–49 роками, тож арабська, що тут прижилася, була арабською мусульманської Сицилії та Магрибу. 1091 року на острів вторгся нормандський граф Рожер I, 1127 року острів перейшов під пряме нормандське правління, а до 1249 року мусульман було вигнано. Відтоді мова збереглася лише як розмовна серед християн, а писали латиною або сицилійською. Найдавніший відомий текст мальтійською — вірш П’єтру Кашару Il-Kantilena — написано до смерті автора 1485 року. Мікіель Фсадні знайшов його 1966 року в реєстрі нотаріуса Брандана Кашару, і 1968 року він разом із Ґодфрі Веттінґером опублікував текст.
Походження видають числівники на мапі: wieħed, tnejn, tlieta, erbgħa, ħamsa проти сучасної літературної арабської wāḥid, ithnān, thalātha, arbaʿa, khamsa, а mija «сто» — проти miʾa. Правопис зберігає арабські приголосні, що стерлися в мовленні. Q позначає гортанний зімкнений звук, тому qalb «серце» вимовляють [ʔalp]. Għ, колишній фарингальний айн, тепер здебільшого не вимовляється й подовжує сусідній голосний: għajn «око» звучить [ajn], арабською ʿayn. Мальтійське ħ відповідає і арабському ḥ, і kh, тому «п’ять» — ħamsa.
Деякі повсякденні слова збігаються з північноафриканськими, а не з літературною мовою. «Риба» мальтійською — ħuta, туніською арабською — ḥūta, тоді як літературною — samaka. «Кіт» — qattus, туніською qaṭṭūs. «Дім» — dar, як у Тунісі й Марокко, а не літературне bayt. 2016 року Славомір Чепло з колегами опублікували в Folia Linguistica пілотне дослідження того, наскільки ці мови зрозумілі одна одній, за участі 24 респондентів на Мальті, у Тунісі та Бенгазі. Носії туніської та лівійської арабської розуміли близько 40 відсотків усного мальтійського мовлення. Мальтійці розуміли близько 30 відсотків мовлення двома арабськими різновидами.
Романський і англійський словник
Брінкат підрахував етимології в Maltese-English Dictionary Джозефа Аквіліни, що містить близько 41 000 статей. Близько 32 відсотків виявилися семітськими, близько 52 відсотків — сицилійськими та італійськими, близько 6 відсотків — англійськими. Grazzi «дякую» — сицилійське слово без змін, rota «колесо» збігається із сицилійським rota, а kompjuter — англійське слово в мальтійському написанні. Навіть missier «батько» походить не з арабської, а зі старосицилійського misseri «пан». Утім, підрахунок за словником применшує частку арабської у зв’язному тексті, бо займенники, прийменники, числівники та базові дієслова на кшталт kiel «їв» і xorob «пив» — семітські, і вони трапляються в кожному реченні.
Фінікійська теорія
У XVIII столітті Джованні П’єтро Франческо Аджус де Сольданіс, а згодом Мікіель Антон Вассаллі стверджували, що мальтійська походить від пунічної — фінікійської мови давнього Карфагена. Цю ідею на Мальті повторюють і досі, але дані її не підтверджують. Звукові зміни, дієслівні моделі й лексика мальтійської відповідають середньовічній магрибській арабській, і для жодної риси не доведено, що вона походить із пунічної, а не з арабської — близькоспорідненої з нею семітської мови. Пунічні написи, знайдені на островах, серед них два ціппуси Мелькарта II століття до н. е., на багато століть старші за аґлабідське завоювання.