Порахуйте від одного до п’яти ромською: jekh, duj, trin, štar, pandž. Мовою гінді ті самі числа звучать як ek, do, tīn, cār, pā̃c. Ромська — індоарійська мова, споріднена з гінді та панджабі. Її носії, роми, живуть у Європі вже багато століть — від Іспанії та Фінляндії до Балкан і Росії. Збіг двох рядів не випадковий: він пронизує всю базову лексику: pani «вода» і гінді pānī, nakh «ніс» і nāk, dand «зуб» і dā̃t, šel «сто» і санскритське śatam.
Хто помітив зв’язок
До XVIII століття європейці пояснювали походження ромів легендами. Англійське Gypsy походить від слова «єгиптянин», а німецьке Zigeuner і французьке tsigane сягають візантійського грецького Atsinganoi. Обидві версії спростувала сама мова. 1777 року Йоганн Крістіан Крістоф Рюдігер, учений із Галле, написав своєму колезі Гартвігу Бакмайстеру, що ромська мова, схоже, споріднена з мовами Індії. 1782 року він опублікував нарис, назва якого означає «Про індійську мову та походження циган». Він працював із носійкою синті Барбарою Макелін і звіряв її форми з опублікованими граматиками гіндустані. Як показав Ярон Матрас, це був перший граматичний нарис будь-якого різновиду ромської мови.
Через рік, 1783-го, Генріх Моріц Готліб Ґрельман із Ґеттінгена видав книжку Die Zigeuner. Її переклали англійською та французькою, а розділ про мову значною мірою спирався на матеріал Рюдігера без жодного посилання на нього. Тому відкривачем зазвичай називають Ґрельмана. Ще частіше розповідають іншу історію: угорський студент Іштван Ваї нібито почув у Лейдені студентів із Малабару й упізнав їхні слова. Вона потрапила до друку 1776 року у віденському періодичному виданні, але підтвердити її неможливо. Ієн Генкок не знайшов жодних записів про Ваї в Лейдені, список слів так і не знайшовся, а мова Малабару, малаялам, — дравідійська і з ромською не споріднена.
Ті самі корені, закономірні зміни
Відповідності закономірні, і саме тому вони щось доводять. У ромській давні дзвінкі придихові bh, dh, gh стали глухими ph, th, kh. Тож гінді dūdh «молоко» відповідає ромському thud, а гінді ghar «дім» — kher. Крім того, ромська зберігає деякі збіги приголосних, яких гінді позбулася: trin «три» досі має tr санскритського trīṇi, тоді як у гінді — tīn. 1926 року Ральф Тернер на підставі таких ознак доводив, що ромська мова виникла в Центральній Індії, а згодом перемістилася на північний захід, де зазнала подальших змін, перш ніж залишити субконтинент.
Маршрут у запозиченнях
Ромська зберігає й слова з тих країв, якими пролягав її шлях. З перської або курдської прийшли baxt «удача» і zor «сила». З вірменської — grast «кінь» і bov «піч». Найбільший шар — грецький. До нього належать drom «дорога» (від drómos), kókalo «кістка», fóros «місто» і luludi «квітка». У багатьох діалектах грецькими є й числівники сім, вісім і дев’ять: eftá, oxtó, enjá. З індійських числівників ромська зберігає числа від одного до шести, десять (deš), двадцять (biš) і сто (šel). Ромська перейняла й грецьку граматику: запозичила закінчення на кшталт -os для запозичених іменників і -iz- для запозичених дієслів, а також почала ставити означений артикль перед іменником.
Ці грецькі слова є навіть у таких далеких одна від одної говірках, як валлійська ромська та ромська Балкан. Отже, запозичення відбулося ще до того, як носії розійшлися, — коли вони жили разом у грекомовній Візантійській імперії. Такого висновку дійшов Франц Міклошич у 1870-х роках, а сучасні дослідження розміщують цей етап, званий ранньою ромською, в Анатолії та на Балканах приблизно з X століття н. е. Коли саме предки ромів залишили Індію, досі невідомо: жодне джерело з Індії не згадує про їхній відхід. Датують його за звуковими змінами, які ромська поділяє з індоарійськими мовами, що лишилися на місці, або яких у неї немає.