В адигейській, черкеській мові північно-західного Кавказу, середа — це маленька п’ятниця. Адигейське бэрэскэжъый (baraskaʐəj) складається з бэрэскэ і суфікса зі значенням «малий», а п’ятниця — бэрэскэшху (baraskaʃxʷ), велика. Кабардинське бэрэжьей (baraʑej) — теж маленька п’ятниця. Обидва черкеські слова походять від грецького Παρασκευή (paɾasceˈvi), «приготування», давньої назви дня перед шабатом. Грузинське პარასკევი (pʼäɾäskʼe̞vi) теж запозичило його для п’ятниці, а чеченське пӏераска (pʼeːraska) взяло його з грузинської. Черкеські мови запозичили слово один раз, а вжили для двох днів.
Троє замінених богів
Багато клітинок називають ці три дні за планетами, як повелося ще з римського тижня. Марс стоїть на 198 клітинках, Меркурій на 182, Венера на 194. Французька має mardi, mercredi і vendredi. Германці зберегли систему, але замінили богів. Вікісловник називає таку заміну interpretatio germanica. Марс став Тіу, тож англійське Tuesday — день Тіу, а шведське tisdag — день Тюра. Меркурій став Воденом, звідси Wednesday і нідерландське woensdag. Венера стала Фрігг, звідси Friday і німецьке Freitag. Фінська запозичила дві з цих назв зі шведської: tiistai і perjantai. Албанське e premte, імовірно, — власна заміна: п’ятницю названо на честь Пренди, богині, що захищала жінок. Загадкою лишається німецьке Dienstag. За Вікісловником, це, імовірно, день Тінгсуса, бога, відомого під латинським ім’ям, який, можливо, був Тіу, а можливо, й ні.
В Азії ті самі три планети прийшли через індійську астрологію. У гінді मंगलवार (məŋɡəlʋɑːɾ), बुधवार (bʊdʱʋɑːɾ) і शुक्रवार (ʃʊkɾəʋɑːɾ) — це дні Мангали, Будхи й Шукри. Тайська перейняла ці назви: อังคาร (ʔaŋ˧kʰaːn˧) походить від санскритського aṅgāra, «деревне вугілля», พุธ (pʰut˦˥) — від budha, «мудрий», а ศุกร์ (suk˨˩) — від śukra, «яскравий». Японська називає планети за китайськими стихіями, тож 火曜日 (kajoːbi) — день вогню, 水曜日 (sɯijoːbi) — день води, а 金曜日 (kiɴjoːbi) — день металу. Ці назви прийшли разом із китайською астрологією в період Хейан. І тайська, і японська, кожна по-своєму, побачили в Марсі щось палюче.
Єпископ і пости
Не кожен церковник терпів старих богів. Йоун Еґмундссон, перший єпископ Гоулара в Ісландії з 1106 року до смерті 1121 року, змінив назви днів, коли боровся з язичництвом, повідомляє Вікіпедія. День Одіна став miðvikudagur, днем середини тижня, а день Тюра — þriðjudagur, третім днем. Ісландська п’ятниця, föstudagur, — це день посту. Німецька відмовилася від Водена ще раніше. Вікісловник пише, що його день ще в давньоверхньонімецькі часи витіснило Mittwoch, калька церковнолатинського media hebdomas, середини тижня. Російське среда (srʲɪˈda), польське środa і фінське keskiviikko теж означають середину, а угорське szerda запозичило слов’янське слово.
Ірландська назвала дні за постами. Céadaoin, середа, — це перший піст, а Aoine, п’ятниця, — просто піст, за католицьким звичаєм не їсти м’яса в п’ятницю. Четвер між ними — Déardaoin, «між двома постами». Шотландське гельське Diciadain і менське Jecrean теж означають перший піст. Сардинська п’ятниця, chenabura, можливо, походить від латинського cēna pūra, «чиста вечеря», хоча Вікісловник пропонує й інше пояснення: змішання cēna з назвою єврейського свята Пурім.
Молитва, пайки й сум’яття
Іслам зробив п’ятницю днем зібрання на молитву, арабською الجمعة (aldʒumuʕa), і шлях цього слова налічує 91 клітинку, від турецького cuma до індонезійського Jumat і хауса Jummaʼa. Інші назви походять від робочого тижня. Середа в пап’яменто, djarason, — це dia, день, плюс ração, пайок, і Вікісловник пояснює, що невільники отримували тижневі пайки по середах. П’ятниця в навахо, Ndaʼiiníísh, означає, що роботу закінчено. Середа в йоруба, Ọjọru, — це день сум’яття, а п’ятниця, ọjọ Ẹti, — день труднощів. Луговомарійська середа, вӱргече (vyrˈɡetɕe), — день крові, калька з татарської. Баскське astearte, вівторок, — це середина тижня, а asteazken, середа, — його кінець. Дехто бачив у цьому слід триденного тижня, але Вікісловник уважає це малоймовірним і пише, що мотив невідомий.
Клітинка — це запис однієї мови чи діалекту на мапі.