У Софії неделя триває один день. У Москві — сім. Болгарське неделя (nɛˈdɛlʲɐ) означає неділю, а те саме слово в російській означає тиждень. Ніхто в Росії день не розтягував. Старе слово для неділі перейшло на весь тиждень, а сама неділя дістала нову назву, воскресенье (vəskrʲɪˈsʲenʲɪ), від Воскресіння. Це найвитонченіша з багатьох суперечок довкола цього дня. На мапі в сонця 135 клітинок, у Господа 110, а решта світу назвала його за базаром, забороною працювати чи числом.
День, коли нічого не роблять
Старе слов’янське слово відновлюють як *neděľa. Звичайне тлумачення — «не» плюс корінь слова «діяти», день, коли нічого не роблять, хоча Вікісловник наводить і друге тлумачення, побудоване на «ділити». Польське niedziela, чеське neděle, українське неділя і хорватське nedjelja досі означають неділю. Російська — єдиний слов’янський рядок на мапі, що відколовся, і її нове слово вирушило в дорогу: якутське баскыһыанньа (baskɯhɯaɲːa) і бурятське воскресени (voskrʲesʲeni) — теж Воскресіння.
Перехід від неділі до тижня — не лише російська дивина. Грузинське კვირა (kvira) йде від грецького слова для неділі й тепер означає і те, і те, тож день має власну довшу форму, კვირადღე (kʼviɾadɣe). Малайське minggu, «тиждень», — це португальське domingo, а в індонезійській Minggu з великої літери досі неділя. Якщо тижню потрібна назва, то найочевидніше взяти її в дня, якого всі чекають.
Сонце й Господь
Неділя почалася як день сонця в римському планетному тижні, diēs Sōlis, і перший християнський імператор не бачив потреби це змінювати. Указ Костянтина від 7 березня 321 року, що зробив її днем відпочинку, називає її «шанованим днем Сонця». Германські мови переклали назву, звідси англійське Sunday і німецьке Sonntag. Валлійське dydd Sul і бретонське Sul зберегли латинське Sōl, а албанське e diel побудувало ту саму думку заново на своєму слові для сонця. Церква воліла diēs Dominicus, день Господній, і в романських мовах вона перемогла: французьке dimanche, італійське domenica, іспанське domingo, румунське duminică. Межа проходить через кельтські мови: ірландське Domhnach належить Господу, а валлійська залишилася із сонцем. Грецьке Κυριακή (ciɾʝaˈci) означає те саме, і вірменське կիրակի (kiɾɑˈki) йде від нього.
Обидві назви пішли далеко на схід. Тайське วันอาทิตย์ (wan˧ʔaː˧tʰit˦˥) і кхмерське ថ្ងៃអាទិត្យ (tʰŋaj ʔaːtɨt) спираються на санскритське āditya, сонце, а японське 日曜日 (nitɕijoːbi) — день сонця, що прийшов із китайською астрологією в добу Хейан. Китайське 星期日 (ɕiŋ˥ tɕʰi˥ ʐɨ˥˩) схоже на родича, але ним не є. 星期 (xīngqī) означає «тиждень», а 日 тут просто «день», тож знак, що в японській означає сонце, у китайській жодного сонця не містить. В’єтнамське Chủ nhật — знову день Господній, 主日, у китайсько-в’єтнамському вбранні.
Базари, заборони й числа
Базарові на мапі дісталася своя ділянка. Турецьке pazar — перське слово для базару, а угорське vasárnap — це vásár, «базар», плюс nap, «день». Деінде день святий: естонське pühapäev, латиське svētdiena і, у Тихому океані, фіджійське Siga Tabu, чиє tabu споріднене з тонганським словом, що дало англійській taboo. Гавайське Lāpule — «день молитви». Чева Lasabata — дивний випадок: неділя тут має назву шабату, хоча настає на день пізніше за той шабат, на честь якого її названо.
Є ще мови, що просто лічать, і вони теж не згодні між собою. Івритське יום ראשון (jomʁiʃon) — «перший день». Арабське يوم الأحد (jaum alʔaxad) — день «одиниці», а перське یکشنبه (jekʃæmˈbe) — «один» плюс слово для суботи. Суахілі Jumapili — «тиждень два», бо лік там починається із суботи. Литовське sekmadienis — «сьомий день». Тож неділя — перший день тижня, другий чи останній, залежно від мови, а в Софії вона досі триває рівно один день.
Клітинка — це запис однієї мови чи діалекту на мапі.