Батьки в Мадриді, Москві, Афінах, Стамбулі й Гельсінкі кажуть малюкові майже те саме слово, хоча говорять мовами трьох різних родин. Клітинки цього слова — один із найдивніших візерунків на мапі. Іспанське й французьке caca, італійське cacca, російське кака (ˈkakə), грецьке κακά (kaˈka), турецьке kaka, фінське kakka, вірменське քաքա (kʰɑkʰɑ) й арабське كاكا (kaːka) звучать як одна мова. Із 890 клітинками це слово — неабиякий мандрівник.
Успадковане чи вигадане заново?
Почасти це справді спадок. Латина мала cacāre, а італійська досі має cacare, у словниках із позначкою «вульгарне». Німецьке Kacke затишно влаштувалося поруч. Англійський Вікісловник виводить латинське дієслово з праіндоєвропейського кореня *kakka-, а Kacke вважає наслідуванням звуку, з яким тужиться немовля.
Але самим спадком усього не пояснити. Фінська не індоєвропейська, і англійський Вікісловник називає kakka просто звукосимволічним, порівнюючи естонське kaka, шведське kacka і російське кака. Турецька теж не індоєвропейська, і арабська теж. Грецька має власний збіг: κακά — ще й форма давнього слова «поганий». Слову, яке дорослі вигадують для дітей, не обов’язково мати правильний родовід. Тож найімовірніше це суміш: почасти старий корінь, почасти запозичення між сусідами, почасти той самий звук, заново винайдений у кожній дитячій.
Короткі форми й нідерландська реліквія
У кельтських мовах воно коротке. Валлійське cach й ірландське cac зберігають один склад, а англійська має свій слід у cack. Найкраща англійська реліквія — poppycock, «нісенітниця», що звучить як заперечення літнього джентльмена, а запозичене з нідерландського pappekak, від pappe, «кашка», і kak, «гній». Означає воно рідкий гній, і нікому в клубному кріслі про це так і не сказали. Саме англійське poop неясного походження, можливо, від середньоанглійського слова «дути в ріг», і збігається з нідерландським poep. Польське kupa і португальське cocó зберігають загальну думку з іншими голосними.
Азія
Азія стоїть осторонь. Японське うんち (ɯ̃ɲtɕi) побудоване на un, звуку натуги, із суфіксом неясного походження: та сама думка, що й в індоєвропейському корені, знайдена зовсім іншим ротом. Корейське 똥 (t͈oŋ) — питоме слово. Китайське 便便 (pjɛn˥˩ pjɛn) подвоює ієрогліф, що означає і зручність, і випорожнення: дуже чемна мова для немовляти. Тайське อึ (ʔɯʔ˨˩) — одне коротке кректання, найстисліша версія всієї ідеї.
Щоб дізнатися походження цих слів, мовознавець не потрібен, а мапа показує, що й учити їх нікого не треба. Що б не казали своїм малюкам перші мовці праіндоєвропейської, сьогодні в дитячій у Гельсінкі це, імовірно, зрозуміли б.
Клітинка — це запис однієї мови чи діалекту на мапі.