Італійська

Італійська мова (italiano) — романська мова італо-романської гілки, близько 65 млн носіїв як рідної та приблизно 85 млн мовців загалом; офіційна в Італії, Сан-Марино, Ватикані та Швейцарії (кантон Тічино й частина Граубюндену). Серед великих романських мов вона найближча до латини фонологією та морфологією: зберігає подвоєні приголосні (гемінацію), семиголосну систему латинського типу (a/ɛ/e/i/ɔ/o/u) та порядок SVO за багатого дієслівного словозмінювання за способами, часами, особами й числами. Літературна італійська походить саме від флорентійської говірки тосканської, утвердженої як престижний літературний різновид «трьома коронами» XIV століття — Данте Аліг’єрі («Божественна комедія», 1308-1320), Петраркою («Канцоньєре») і Боккаччо («Декамерон»), чиї твори дали тосканській загальноєвропейську вагу. Академія делла Круска (заснована 1583 року, перша у світі мовна академія) унормувала правопис і лексику у своєму «Vocabolario» (1612). Проте національною мовою літературна італійська стала лише після політичного об’єднання (1861) та телевізійного вирівнювання діалектів у XX столітті; близько 30 % італійців поряд із літературною нормою досі користуються одним із великих регіональних діалектів (ломбардським, венеційським, неаполітанським, сицилійським), багато з яких лінгвістично є окремими романськими мовами. Це мова опери, класичної музики, історії мистецтва та високої кухні.

Носи цю мову Вибери слова — їх надрукують тим самим шрифтом, що й на карті. Зробити футболку зі слів — Італійська →