Малайське слово для сонця — це око. Малайське matahari й індонезійське matahari — це mata, «око», плюс hari, «день», тож сонце — око дня. Нідерландська танцівниця, що взяла сценічне ім’я Мата Харі, запозичила саме це слово. Подивіться вгору ясного ранку, і з цією картиною важко сперечатися: одне яскраве око, розплющене від світанку до смерку, бачить усе.
Старе слово
Індоєвропейці були прозаїчніші й постійніші. *sóh₂wl̥ стоїть за латинським sōl, давньогрецьким ἥλιος (hɛ̌ːlios), російським солнце (ˈsontsə), польським słońce, німецьким Sonne й англійським sun. Грецька показує, що може статися зі словом: початкове s стало h, а решта стерлася, доки слово не прийшло до новогрецького ήλιος (ˈiʎos). Англійська й німецька взяли форму з непрямої основи, з n, а латина — іншу, з l. Тож solar panel і sunny day — два кінці одного старого іменника. Шведське sol й іспанське sol мають версію з l.
Сонце і день
Напрочуд багато мов не відокремлюють сонце від дня. Угорське nap означає і сонце, і день, і походження його невідоме. Тагальське araw означає сонце і день і сягає прамалайсько-полінезійського. Корейське 해 (hɛ) — це сонце, сонячне світло і денний час. У цих мов слушний аргумент: день — це те, що робить сонце. Суахілі jua сягає прабанту, а так само пишеться звичайне дієслово «знати». Ніщо не вказує на зв’язок між ними, і якщо його немає, то це чудовий збіг.
Найбільший ян
У китайській за словом стоїть ціла філософія. Старе слово було 日, і воно досі в японському 日 (çi), де той самий ієрогліф дав країні назву. Мандаринська й кантонська тепер кажуть двоскладове слово: 太阳 (tʰaɪ̯˥˩ jɑŋ˧˥) і 太陽 (tʰaːi˧ jœːŋ˨˩). Вікісловник припускає, що сонце, можливо, назвали так тому, що воно вважалося найвищою межею ян, однієї з двох первинних сил у китайських віруваннях. Тож повсякденне слово для сонця — це вираз із космології.
Інші лишилися при своїх старих словах. Арабське شمس (ʃams) й івритське שמש (ˈʃemeʃ) сягають прасемітського *śamš-. Турецьке güneş іде від пратюркського, зі старим значенням сонячного місця. Походження фінського aurinko неясне, і одне припущення пов’язує його з балтійським словом для зорі.
Сонце — найпомітніше, що будь-коли доводилося називати мові. І все ж великі родини не згодні, що воно таке: світло, день, сила всесвіту чи око, що стежить. Лише в малайській відповіді сонце й само дивиться на нас.