Дивлячись на падучу зорю, ми загадуємо бажання. Корейці дивляться на 별똥별 (pjʌlt͈oŋbjʌl), дослівно «зоря із зоряного посліду». Спостереження влучне: щось яскраве щойно впало з неба і явно вийшло із зорі. Корейська тут не самотня, і цей збіг — один із найкращих сюрпризів мапи.
Зоряний послід
У Північній Кореї є 별찌 (pjʌlt͈ɕi), «зоряний послід», у коротшій формі. Малайське tahi bintang — «зоряні випорожнення», а Мадагаскар на другому березі Індійського океану каже те саме: tain-kintana. Тайванське 落屎星 (lau˩˩ sai˥˧ tsʰĩ˦˦) іде далі, «проносна зоря», і словник міністерства освіти, не червоніючи, визначає це як падучу зорю. Хакка 星仔瀉屎 (sen˨˦ e˧˩ sia˥˥ sɨ˧˩) відвертіша за всіх: «у зірочки пронос». Від Південно-Східної Азії до Китаю люди, що жили дуже далеко одні від одних, стояли вночі й думали ту саму непристойну думку.
Вогонь і свічки
Німецька заносить небо до хати. Sternschnuppe — «зоряний нагар», тліючий кінчик ґнота, знятий зі свічки. Якщо зорі — свічки, падуча зоря — те, що хтось щойно зняв і впустив. Білоруське знічка (ˈzʲnʲitʂka) — зменшувальне від зніч, священного вогню язичницької традиції. Малаялам കൊള്ളിമീൻ (koɭːimiːn) побудоване зі слова «поліно» і старого слова «зоря», яке сьогодні означає рибу. Арабське شهاب (ʃihaːb) означає також палаючу головешку, і в цьому значенні воно стоїть у Корані. Отже, друге прочитання неба — щось, що горить.
Швидкі й падучі
Найбільша група, 148 клітинок, на здоров’я зорі не зважає й каже лише, що вона рухається. Японське 流れ星 (naɡaɾeboɕi) — «текуча зоря», відоме з 1137 року, китайське 流星 (ljoʊ˧˥ ɕiŋ˥) — той самий образ. Іспанське estrella fugaz — утікачка, турецьке kayan yıldız — та, що ковзає, французьке étoile filante — та, що вислизає. Фінське tähdenlento — «політ зорі», а ще так кажуть про минущу славу.
Ще 54 клітинки кажуть, що вона падає. Португальське estrela cadente, російське падающая звезда (padəjʉɕːɪjə zvʲɪzda), італійське stella cadente, угорське hullócsillag і тайське ดาวตก (daːw˧ tok˨˩) — це все «падуча зоря». Нідерландське vallende ster те саме, і воно зробило колоніальну кар’єру: індонезійське bintang jatuh — його калька. Тож по обидва боки Малаккської протоки індонезійська, як і нідерландці, каже, що зоря впала, а малайська — що зоря полегшилася.
Решта образів ще дивніша. У Тяньцзіні 贼星 (tsei˦˥ ɕiŋ˨˩) — «зоря-злодійка», розмовна китайська назва, що скрадається нічним небом. Гінді टूटता तारा (ʈuːʈtaː taːɾaː) — «зоря, що ламається». Застаріла тайська назва краща за всі ці: ผีพุ่งไต้, привид, що кидає смолоскип. Відповідь астрономії — порошина, що згоряє, — правильна, але куди менш кумедна.
Клітинка — це запис однієї мови чи діалекту на мапі.