Скажіть мапі, як ви називаєте чай, і вона приблизно підкаже, як він до вас потрапив. На мапі 366 клітинок на одному шляху й 339 на другому, осторонь усього 41, і обидва шляхи починаються з того самого ієрогліфа, 茶. У більшій частині Китаю його читали так, а на південному узбережжі інакше, і торговці світу підхоплювали те, що їм траплялося.
Морем
Морське слово — прибережне. У діалектах мінь казали tê, і нідерландці перейняли це в XVII столітті, просто від мовців мінь або через малайське teh. Вони панували в ранній європейській торгівлі чаєм, тож Європа вивчила слово від них: нідерландське thee, французьке thé, німецьке Tee, іспанське té й англійське tea.
Сухопутне слово — північне. Chá пройшло суходолом до Центральної Азії й Персії, де, можливо, дістало перське закінчення, і ця форма стоїть за російським чай (tɕæj), арабським شاي (ʃaːj), турецьким çay і гінді चाय (tʃaːj). На цьому шляху й суахілі chai, а з того самого північного читання японське お茶 (otɕa) і корейське 차 (tɕʰa). Це пояснює дивацтво англійського chai tea з кав’ярень: за мапою виходить, що чай названо двічі.
Португалія, виняток
Португалія ламає струнке правило. Португальці прийшли морем, але торгували в Макао, де й кантонська каже cha, тому португальське chá — морське слово в сухопутній подобі. В англійській спершу була ця форма. Cha з’явилося в 1590-х роках через португальців, а нідерландське tea взяло гору лише в XVII столітті. Сам напій нідерландці привезли до Англії 1644 року, і англійський Вікісловник досі вважає cha англійським словом.
Польща й Бірма
Польща ламає його по-іншому. Чай польською herbata, литовською arbata. Вони сягають нідерландського herba thee, «чайна трава», хоча меншість воліє латинське herba thea. Отже, це морське слово, що сховалося за травою. А от польський чайник — czajnik, із російської. На польській кухні є слово з кожного шляху: чайник із суходолу, а напій із моря.
Бірма не пішла жодною дорогою. Бірманське လက်ဖက်ရည် (ləpʰɛʔ jè) — це lahpet, чайна рослина, плюс слово, що означає рідину. Колись мапа зараховувала його до латинської родини, доки читач не вказав на помилку. Lahpet, можливо, сягає прасино-тибетського *s-la, «листок», того самого старого слова, що, можливо, стоїть за 茶. Бірманська зберегла власне ім’я листка, і торговець їй не знадобився. Звідси 28 клітинок цього шляху й найчесніший підпис на мапі: жоден зі шляхів, просто листок.
Клітинка — це запис однієї мови чи діалекту на мапі.