Російське хлеб (xlʲep) — те саме слово, що англійське loaf, «буханка». Обидва слова сягають прагерманського *hlaibaz, походження якого невідоме. Слов’яни запозичили його рано, з готського hlaifs. Фінське leipä й естонське leib узяли те саме слово з германських мов, так само зробили й саамські мови: північносаамською це láibi. На цій мапі шлях цього слова налічує 42 клітинки, від польського chleb до болгарського хляб (xlʲa̟p). А самі германські мови з часом змінили слово. Англійське bread і німецьке Brot походять від іншого слова, *braudą, шлях якого налічує 106 клітинок. Слово loaf англійська залишила лише для окремої випеченої хлібини.
Лорди й леді
Старе слово з англійської не зникло. Воно сховалося у двох титулах. Lord походить від давньоанглійського hlāfweard, складеного з hlāf, «хліб», і weard, «сторож», тож лорд був охоронцем хліба. Lady походить від hlǣfdīġe, дослівно «та, що місить хліб», господиня дому. Була в германських мовах і назва для товариша по трапезі, дослівно «з-хліб». Пізня латина скалькувала її як compāniō, з com-, «з», і pānis, «хліб», а англійська згодом узяла це слово з французької як companion: той, з ким ділиш хліб. А далеко в Тихому океані маршалльське ļoob запозичене з англійського loaf.
Хліб, що вирушив морем
Серед окремих слів найбільший шлях, на 160 клітинок, має латинське pānis. У Європі воно лишилося французьким pain, італійським pane та іспанським pan, а потім португальське pão вирушило морем. Японське パン (paɴ) походить із португальської, а корейське 빵 (p͈aŋ) — з японської. Тайське ขนมปัง (kʰa˨˩nom˩˩˦paŋ˧) складається з «перекуски» і pão, бірманське ပေါင်မုန့် (pàʊɴmo̰ʊɴ) — з pão і «перекуски», бенгальське পাঁউরুটি (pãuɾuʈi) додає до нього ruṭi, тобто роті, а на західному узбережжі Індії маратхі взяла португальське слово як є: पाव (paʋ). Мандрувала й французька. Лінгала lipa походить від pain, а конго dimpa — від du pain, «трохи хліба»: це слово запозичили разом з артиклем.
Далі на схід перське نان (nɒːn) пройшло всю Середню Азію, де стало, наприклад, узбецьким non, і дійшло аж до удмуртського нянь (ɲäɲ) у Росії. Вікісловник виводить його з праіранського слова зі значенням «голий хліб», тобто хліб, спечений без попелу. Середньоперські писарі записували його як LHMA, арамейське слово для хліба, а вголос читали nān. Отже, семітське слово для хліба, яким досі користується іврит, уже стояло на сторінці. Турецьке ekmek колись звучало як etmek. За Вікісловником, t перейшло в k, щоб слово не збігалося з etmek, «робити». Зате тепер воно збігається з ekmek, «сіяти». Слово гінді रोटी (roːʈiː) вирушило на південний схід і стало малайським та індонезійським roti.
Хліб — це життя
У багатьох мовах хліб означає саме життя. У єгипетській арабській хліб — عيش (ʕeːʃ), арабське слово, що означає життя. Турецьке ekmek означає ще й джерело заробітку. Грецьке ψωμί (psoˈmi) спершу означало шматочок, а тепер означає також гроші на прожиття. Латиське maize, яке не має нічого спільного з англійським maize, кукурудзою, означає ще й засоби до існування. Івритське לחם (ˈleχem) має той самий корінь, що й арабське laḥm, яке означає «м’ясо». Вікісловник пояснює цю розбіжність тим, що в Родючому півмісяці й на Аравійському півострові по-різному хліборобили й по-різному харчувалися. Літературна арабська називає хліб خبز (xubz).
Інші назви розповідають, як хліб роблять. Тагальське tinapay означає «замішаний», а слово суахілі mkate побудоване на -kata, «різати». Гавайське palaoa походить від англійського flour, «борошно», і може означати також пшеницю. Ірландське arán сягає пракельтського слова, яке реконструюють як «народжений плугом», а албанське bukë — від латинського bucca, «повний рот». Лаоською хліб — ເຂົ້າຈີ່ (kʰaw˧˩tɕiː˧), «печений рис». Ще 232 клітинки, серед них угорське kenyér і валлійське bara, мають слово, за яким не записано жодного образу.
Клітинка — це запис однієї мови чи діалекту на мапі.