Мовою гінді цукор зветься चीनी (tʃiːniː), «китайський». Для індійської мови це дивно, адже саме Індія дала світові назву цукру і саме там його вперше почали виробляти. Слово cīnī побудовано на назві Китаю зі звичайним закінченням прикметника, і нотатка на мапі пояснює його технікою очищення. Те саме слово мовою гінді означає китаєць, як у старому гаслі हिन्दी चीनी भाई भाई, «індійці й китайці — брати». Країна, з якої все почалося, називає білий порошок за іншою країною.
Гравій
Славетне слово — санскритське śarkarā, що означало також пісок і гравій: кристали цукру й скидалися на гравій. Воно пішло на захід як перське شکر (ʃeˈkæɾ) й арабське سكر (ˈsukkar), звідти його взяла середньовічна латина, і так з’явилися англійське sugar, французьке sucre й німецьке Zucker, потім турецьке şeker і польське cukier. Із 429 клітинками це найбільший шлях на мапі. Англійський Вікісловник додає родинну подробицю: слово споріднене з грецьким krókē, «галька», тією самою, що сидить у крокодилі. Англійське jaggery, грубий бурий цукор, — ще один пагін śarkarā, через малаялам чи тамільську й португальців.
Іспанія й Португалія взяли більше, ніж було треба. Вони запозичили арабське слово разом з артиклем, as-sukkar, тому іспанське azúcar і португальське açúcar дослівно кажуть «цукор з артиклем» ще до власного артикля. Іспанська потім повезла його на Філіппіни, де воно стало тагальським asukal. На цьому шляху 108 клітинок. Мальтійська тут — дивний випадок. Це семітська мова, яка могла б зберегти арабську форму, але zokkor повернулося через сицилійську, уже без артикля.
Інше китайське слово
Китайський шлях, 31 клітинка, лежить просто поверх старого. На ньому гінді, бенгальське চিনি (tʃini) і сингальське සීනි (siːni). Зовсім поруч маратхі साखर (ˈsaːkʰəɾ) і тамільське சர்க்கரை (sarkːaɾai) досі стоять на śarkarā й ніколи не йшли з дому.
Ще два санскритські слова й одне китайське
Санскритові було що дати ще. Khaṇḍa, «шматок», пішло на захід через перське kand й арабську і вийшло як цукор-кандис та англійське candy, тож цукор і кандис — два санскритські слова, що пішли різними дорогами. Пенджабі ਖੰਡ (kʰəɳɖ˥) зберегло його вдома, а казахське қант (qɑnt) повернуло на схід через перську. Guḍa, «неочищений цукор», пішло на південний схід і стало малайським gula, на шляху з 29 клітинок.
І нарешті країна зі слова гінді. Китай жодної назви не завозив. 糖 (tʰɑŋ˧˥) — його власне слово, і зі 109 клітинками воно дійшло до японського 砂糖 (satoː), корейського 설탕 (sʌltʰaŋ) і в’єтнамського đường. Тайська пішла ще кудись: น้ำตาล (nam˦˥ taːn˧) походить від пальміри, і -taan наприкінці — це дерево, а не китайське 糖, хоч як схоже воно звучить.
Клітинка — це запис однієї мови чи діалекту на мапі.