Строго кажучи, словом «томат» світ називає не ту рослину. Мовою науатль tomatl означало томатильо, а справжній помідор звався xītomatl. Іспанці взяли коротше слово як tomate, а англійська перекроїла його на tomato. На цьому шляху мапа налічує 317 клітинок, ще 68 побачили яблуко, 52 — щось чужоземне і 51 — інший образ.
Слово науатль
Мексика зберегла розрізнення. Мексиканська іспанська досі каже jitomate, зазвичай про червоний сорт, від xīctli, «пуп», і tomātl. Ацтеки вирощували кілька сортів. Бернардіно де Саагун розповідав, яке розмаїття бачив на ринку Теночтітлана: великі й малі томати, листкові й солодкі, великі зміїні й схожі на соски.
Після завоювання іспанці рознесли рослину колоніями й доправили на Філіппіни, а звідти вона розійшлася Азією. Слово мандрувало далеко. Сюди належать французьке tomate, німецьке Tomate, турецьке domates, грецьке ντομάτα (doˈmata), арабське طماطم (tˤaˈmaːtˤim) і гінді टमाटर (ʈəmaːʈəɾ), а японське トマト (tomato) прийшло через англійську.
Золоті яблука й рай
Італія побачила інше. pomodoro — це pomo d’oro, «золоте яблуко»: у XVI столітті Маттіолі записав назву в множині, pomi d’oro. Можливо, вона завдячує першим сортам, що потрапили до Європи, бо вони були жовтими. Російське помидор (pəmʲɪˈdor) запозичене саме з цієї множини, на тому самому шляху польське pomidor, і ніякого золота ці мови в ньому не чують.
Інші підняли яблуко ще вище. Угорське paradicsom, відоме з 1845 року, скорочене зі складного слова «райське яблуко», кальки з німецького Paradiesapfel, і збігається зі словом «рай». В австрійській німецькій досі кажуть Paradeiser, за нею йде сербське парадајз (parǎdajz). У французькій колись було pomme d’amour, яблуко кохання, тепер забуте. У 1963 році New York Times пояснила його як французьке хибне прочитання італійського pomo dei Mori, «яблуко маврів». У книжці Елізабет Блеквелл A Curious Herbal сказано, що в Італії яблуко кохання їдять з олією й оцтом, як у Британії огірки.
Чужоземний баклажан
Азія здебільшого порівнювала його з уже відомим овочем. Тайське มะเขือเทศ (ma˦˥ kʰɯa˩˩˦ tʰeːt˥˩) означає «чужоземний баклажан», і за тією самою схемою побудоване китайське 番茄 (fan˥ tɕʰjɛ˧˥). До Китаю рослина, імовірно, потрапила через Філіппіни чи Макао в XVI столітті. Перське گوجهفرنگی (ɡowdʒefæɾæŋˈɡiː) означає «європейська слива», у дарі є «римський баклажан», а в бенгальській — «британський баклажан». В’єтнамське cà chua не цікавиться походженням і каже просто «кислий».
Іспанці пустили його в їжу, але в решті Європи він спершу був декоративним: його вважали родичем пасльонів і гадали, що він отруйний. Наука додала ще одну дивну назву. Lycopersicum, «вовчий персик», Гален називав рослину, яку так і не вдалося визначити. Луїджі Ангіллара в XVI столітті припустив, що це томат, і, хоч це неможливо, назва увійшла в науковий ужиток.
Клітинка — це запис однієї мови чи діалекту на мапі.