Корейський собака каже 멍멍 (mʌŋmʌŋ). Мало який інший собака на мапі каже щось схоже, хоч гавкіт цілком добрий. Собаки не мають мов, зате їх мають люди, і кожна мова мусить утиснути звук без справжніх приголосних у ті приголосні, які має. На мапі 252 клітинки для умовного гавкоту, і перший звук кожної — маленький урок того, як чують слухачі.
Група w
Найпопулярніший початок — w, 67 клітинок. Англійське woof у цій групі разом із японським ワンワン (waɴwaɴ), китайським 汪汪 (waŋ˥ waŋ˥), французьким ouaf ouaf і нідерландським waf waf. Французька пише це w як ou, і двоє сусідів приходять до того самого гавкоту різними алфавітами. Японська й китайська закривають склад носовим, тож їхні собаки закінчують гудінням.
Далі йдуть 34 клітинки з h. Ці собаки гавкають самим диханням. Турецьке hav hav й івритське הַב הַב (hav hav) збігаються точно, без жодного зв’язку, а фінська й польська обидві мають hau hau. Арабське هَوْ هَوْ (haw haw) у тій самій групі. Тут слухач чує повітря, а не голос.
Твердий початок
Третя група чує твердий початок, 30 клітинок із g. Іспанське guau guau, індонезійське guk guk і в’єтнамське gâu gâu тут. Російське гав-гав (ɡaf ɡaf) на вигляд звідси ж і звучить як гаф, а грецьке γαβ γαβ (ɣav ɣav) м’якше, ближче до ghav. Далі йдуть 19 клітинок із v, серед них німецьке wau wau, бо німецьке w насправді v, та ісландське voff voff. Ще 17 починаються з b, як італійське bau bau і гінді भौं भौं (bʱɔ̃ː bʱɔ̃ː). В англійському bow-wow є і те, і те, а в дитячому мовленні це просто слово «собака».
Корейське m має лише 6 клітинок, воно рідкісне, але не самотнє. Тайське โฮ่ง ๆ (hoːŋ˥˩ hoːŋ˥˩) стоїть у групі h і записує повтор особливим знаком ๆ, який велить сказати двічі. Тайська робить спеціальним знаком те, що більшість мов робить, просто написавши слово ще раз.
У чому всі згодні
Повтор — єдине, у чому майже всі згодні. Англійське woof зазвичай стоїть саме, але більша частина мапи каже двічі, як і робить справжній собака. Шекспір записав це по-своєму в «Бурі», де вартові пси кажуть bowgh wawgh. Імовірно, жоден справжній собака ніколи не звучав точно ні так, ні інакше. У тринадцяти рядках мапи стоїть лише прочерк, бо умовний гавкіт для них поки не знайдено в джерелах, тож акцентів може побільшати. Зрештою, це мапа того, що почулося людям.
Клітинка — це запис однієї мови чи діалекту на мапі.