Італійці звуть її турецьким зерном, а турки — Єгиптом. Кукурудзу вперше почали вирощувати на півдні Мексики близько 9000 років тому, і з жодною із цих країн вона не пов’язана, але на той час, як вона дісталася східного Середземномор’я, ніхто не зміг би вам цього сказати. За кілька десятиліть після Колумба вона росла в Іспанії, а звідти поширювалася швидше, ніж звістка про її походження. Більшості мов, що її зустріли, довелося вгадувати, і мапа зберігає їхні здогади.
Італійське granturco сягає латинського frumentum turcicum, ярлика, вигаданого в 1530-х роках європейськими ботаніками, які не знали, що рослина прийшла з Америки. Турки зі свого боку казали «єгипетська пшениця», і турецьке mısır — це те, що лишилося від цього виразу, сама назва Єгипту. У вірменському եգիպտացորեն (jeɡiptɑtsʰoˈɾen) теж є Єгипет. Івритське תירס (tiˈʁas) — найвишуканіше з усіх, назване за Тірасом, сином Яфета з 10-го розділу Буття, якого іноді ототожнювали з турками. Валлійське indrawn — це India плюс grawn, «зерно», а каталанське blat de moro — «пшениця мавра». Усі погоджувалися, що вона прийшла звідкись, тільки не могли погодитися звідки.
Просто ще одне зерно
Ще частіше її вважали новим видом чогось знайомого. Найкраще це видно в англійській. Corn означало те зерно, яке в тій чи іншій місцевості вирощували найбільше, пшеницю в Англії й овес у Шотландії чи Ірландії, тож американське corn — скорочення від «Indian corn», що утвердилося у XVIII столітті. Португальське milho — старе слово для проса, і африкаанс mielie теж сягає слова для проса. Корейське 옥수수 (oks͈usu) — це «нефрит» і «сорго», часткова копія китайського 玉蜀黍. Японське 玉蜀黍 (toːmoɾokoɕi), tōmorokoshi, пишеться тим самим китайським словом, але звучить як tō, «Тан, чужоземний», плюс morokoshi, «сорго»: чужоземне сорго, вибране тому, що ці рослини схожі.
Найразючіша дата — в індонезійського jagung. Вікісловник зазначає малайське слово в рукописі Tanjung Tanah, датованому XIV століттям, за кілька поколінь до плавання Колумба. Кукурудзу воно тоді означати не могло. Його старий сенс — сорго, а нова рослина просто успадкувала слово. Тамільське சோளம் (cōḷam) теж означає сорго, а китайське 玉米 (y˥˩ mi˧˩˧) за своїми ієрогліфами — «нефритовий рис». У цій групі 121 клітинка.
Назва, що пробилася
Справжня назва все ж пробилася: це найпоширеніше окреме слово на мапі, 118 клітинок. Іспанське maíz іде з таїно, мови, яку люди Колумба зустріли на Карибах, і перейшло у французьке maïs, німецьке Mais, тагальське mais й англійське maize. Потім Лінней ужив його в науковій назві, Zea mays. Так карибське слово завдяки шведу опинилося в латинській ботанічній назві мексиканської рослини.
Голуби, царі й батьківщина
Східна Європа пішла своїм шляхом. Російське кукуруза (kʊkʊˈruzə), угорське kukorica, польське kukurydza і хорватське kukuruz — одне мандрівне слово балканського походження, і ніхто точно не знає, де воно почалося. Румунське porumb ще дивніше. Це латинське palumbus, голуб-припутень, і Вікісловник припускає, що качан був схожий на птаха. Болгарське царевица (ˈtsarɛvitsɐ) побудоване на цар, «цар», можливо, через Царгород, стару слов’янську назву Стамбула, що повертає нас до турків. За гінді मक्का (məkkaː) теж стоїть птах, санскритська назва великого індійського марабу, якщо етимологія Вікісловника правильна.
Вгадувати не довелося тільки тим, хто знав цю рослину здавна. Кечуа sara, аймара tunqu і юкатекське ixiʼim не називають ні країни, ні іншого зерна. Після всіх цих хибних адрес — слова з батьківщини.
Клітинка — це запис однієї мови чи діалекту на мапі.